Гонсало Ігуаїн

Гонса́ло Хера́рдо Ігуаї́н Сакарі́ас (ісп. Gonzalo Gerardo Higuaín Zacarías, нар. 10 грудня 1987, Брест, Франція) — аргентинський футболіст, центральний нападник. Виступав за збірну Аргентини.

Гонсало Ігуаїн
Гонсало Ігуаїн
Особисті дані
Повне ім'я	Гонсало Херардо Ігуаїн Сакаріас
Народження	10 грудня 1987(1987-12-10) (37 років)
	Брест
Зріст	184 см
Вага	75 кг
Прізвисько	Піпіта, Ель-Піпа
Громадянство	Аргентина,  Франція
Позиція	центральний нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар’єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2005–2007 «Рівер Плейт» 35 (15) 2007–2013 «Реал» 190 (107) 2013–2016 «Наполі» 104 (71) 2016–2020 «Ювентус» 105 (48) 2018–2019 →  «Мілан» 15 (6) 2019 →  «Челсі» 14 (5) 2020–2022 «Інтер» (Маямі) 67 (29)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2008 Аргентина (U-23) 1 (2) 2009–2018 Аргентина 75 (31)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 24 вересня 2022.

Біографія

Народився в сім'ї аргентинського професійного футболіста Хорхе Ігуаїна (нар. 8 червня 1957), який на той момент виступав на позиції захисника за французький клуб «Брест». Його батьки повернулися до Аргентини, коли синові виповнилося 10 місяців. Таким чином, Гонсало Ігуаїн є володарем французького паспорта, хоч і не говорить французькою. У 2006 році Ігуаїна запрошували до свого складу збірні Аргентини та Франції, але тоді Гонсало відмовив обом, взявши час на роздуми. Пізніше він вирішив приєднатися до збірної Аргентини. Старший брат Гонсало Федеріко Ігуаїн (нар. 25 жовтня 1984) також є професійним футболістом і має досвід виступів на позиції форварда за «Рівер Плейт» (разом з братом), «Індепендьєнте», турецький «Бешикташ».

Клубна кар'єра

«Рівер Плейт»

Почав кар'єру в аргентинському «Рівер Плейті». Дебютував за команду 29 травня 2005 року в матчі проти «Хімнасія і Есгріма», в якому його команду програла з рахунком 2:1.

«Реал Мадрид»

В грудні 2006 року, за €20 млн був куплений мадридським «Реалом». Дебютував за мадридський «Реал» 11 січня 2007 в матчі проти «Бетіса». Перший матч в Ла-лізі зіграв відразу через три дні після гри проти «Бетіса», 14 січня проти «Реала Сарагоси». Перший гол за «Реал» забив 24 лютого в «мадридському дербі»(0-1) на Сантьяго Бернабеу.

«Наполі»

27 липня 2013, «Наполі» підписав контракт з футболістом за 40 мільйонів євро. У травні 2015 року пообіцяв завершити кар'єру, якщо його клуб не пройде український ФК «Дніпро» у півфіналі Ліги Європи. У результаті, за сумою обох матчів «Наполі» поступився 1-2, попередньо зігравши у нічию 1-1 на власному полі. Все ж таки гравець не виконав своєї обіцянки.

У сезоні 2015—2016 Гонсало став найкращим бомбардиром Італійської Серії А. Відмітившись 36 раз у воротах суперників, Ігуаїн встановив новий рекорд результативності в італійському чемпіонаті. Незважаючи на його подвиги, його клуб «Наполі» фінішував тільки другим, пропустивши вперед «Ювентус»^[1].

«Ювентус»

26 липня 2016 року з'явились чутки в ЗМІ^[2], що Ігуаїн за 90 млн євро перейшов до лав «Ювентуса»^[3]. На той момент вартість трансферу — 3-я за всю історію^[4].

Ігуаїн в футболці «Ювентуса»

У складі «Ювентуса» відразу став ключовим нападником і свій перший сезон у Турині завершив з показником 32 забитих голи у 55 іграх в усіх турнірах, чим допоміг команді зробити «золотий дубль», вигравши чемпіонат і Кубок Італії. Наступного сезону «Ювентусу» знову не було рівних ані в Серії A, ані в Кубку Італії, щоправда цього разу бомбардирські здобутки аргентинського нападника були скромнішими — 23 забиті м'ячі у 50 матчах.

«Мілан»

Влітку, через високу конкуренцію в «Юве», і прихід в команду Кріштіану Роналду, на правах оренди став гравцем «Мілану». Перша гра Ігуаїна за «Мілан» відбулася 25 серпня проти його колишнього клубу «Наполі» був надрезультативним (3:2), та самому нападнику не вдалося відзначитись результативними діями^[5]. Загалом за півроку оренди в «Мілані» зіграв 15 матчів в Серії А, і ще 5 в Лізі Європи, забив 8 голів(5 в Серії А, і 3 в Лізі Європи).

«Челсі»

В січні 2019 змінив оренду з «Мілана» на «Челсі», однак за півроку повернувся до «Ювентуса», оскільки лондонський клуб відмовився від опції продовження орендної угоди.

Подальша кар'єра

Повернувшись влітку 2019 року до «Ювентуса», знову отримував регулярну ігрову практику і протягом сезону відзначився 11-ма голами у 44 матчах в усіх турнірах.

17 вересня 2020 року залишив «Ювентус» за згодою сторін, а вже наступного дня на правах вільного агента уклав контракт з американським «Інтером» (Маямі), до якого місяцем раніше приєднався його колишній партнер по «Юве» Блез Матюїді.

Кар'єра у збірній

Свого часу Французька футбольна федерація пропонувала Ігуаїну прийняти французьке громадянство і виступати за «триколірних», але Гонсало відмовився від пропозиції.

Проте, двері в збірну Аргентини довгий час для нього залишалися закритими. Альфіо Басіле шансів Ігуаїну не надавав, не бачив спочатку його в обоймі і Дієго Марадона. Нарешті в 2009 році Марадона викликав нападника і навіть поставив у стартовий склад відбіркового матчу проти Перу, в якому Гонсало відразу ж відзначився забитим голом. На початку 2010 року записав до свого рахунку єдиний переможни гол у ворота збірної Німеччини у товариському матчі, чим підтвердив обґрунтованість своїх амбіцій стати основним гравцем аргентинської збірної.

Ігуаїн у складі збірної Аргентини

Не лише був включений до заявки аргентинців на чемпіонат світу 2010 року, але й розпочинав на полі у стартовому складі усі матчі команди на турнірі, крім заключної гри групового етапу проти Греції, на момент якої Аргентина вже вирішила завдання виходу з групи і в якій тренерський штаб дав можливість відпочити гравцяв основного складу. На своєму дебютному мундіалі Ігуаїн відзначився чотирма голами, включаючи три голи у ворота Південної Кореї на груповому етапі (єдиний хет-трик тогорічної світової першості). Утім не зміг проявити свої бомбардирські якості у чвертьфінальній грі проти збірної Німеччини, в якій південноамериканці зазнали нищівної поразки 0:4 і завершили боротьбу на турнірі.

На наступному чемпіонаті світу, що відбувався 2014 року в Бразилії, аргентинці виступили краще, зустрівшись зі своїми кривдниками чотирирічної давнини, німцями, лише у фінальній грі, мінімальну перемогу в якій європейська команда змогла здобути лише у додатковий час. На цьому турнірі Ігуаїн взяв участь у всіх сімох іграх Аргентини, проте його гольовий здобуток був скромнішим  — лише один гол у чвертьфіналі проти збірної Бельгії, щоправда він виявився єдиним у грі і забезпечив команді Ігуаїна просування далі турнірною сіткою.

Згодом був основним гравцем збірної на Кубках Америки у 2015 і 2016, на обох турнірах аргентинці сягнули фіналів, в яких обидва рази зазнали прикрих поразок від збірної Чилі у серіях післяматчевих пенальті після нульових нічиїх в основний і додатковий час.

У травні 2018 року був включений до заявки збірної на свою третю світову першість — тогорічний чемпіонат світу в Росії, де взяв участь у всіх трьох матчах групового етапу, а аргентинці вибули з боротьби, поступившись у першому ж раунді плей-оф майбутнім переможцям змагання французам. Після завершення мундіалю за національну команду більше не грав, а навесні 2019 року офіційно оголосив про завершення виступів у її складі.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Станом на 18 вересня 2020

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
2004–05	«Рівер Плейт»	ПД	4	0	-	-	-	КЛ	0	0	-	-	-	4	0
2005–06		ПД	14	5	-	-	-	КЛ	4	2	-	-	-	18	7
2006-січ. 2007		ПД	17	8	-	-	-	ПК	2	0	-	-	-	19	8
Усього за «Рівер Плейт»			35	13		-	-		6	2		-	-	41	15
січ.-черв. 2007	«Реал Мадрид»	ПД	19	2	КІ	2	0	ЛЧ	2	0	-	-	-	23	2
2007–08		ПД	25	8	КІ	4	1	ЛЧ	5	0	СІ	0	0	34	9
2008–09		ПД	34	22	КІ	2	1	ЛЧ	7	0	СІ	1	1	44	24
2009–10		ПД	32	27	КІ	1	0	ЛЧ	7	2	-	-	-	40	29
2010–11		ПД	17	10	КІ	2	1	ЛЧ	6	2	-	-	-	25	13
2011–12		ПД	35	22	КІ	5	1	ЛЧ	12	3	СІ	2	0	54	26
2012–13		ПД	28	16	КІ	5	0	ЛЧ	9	1	СІ	2	1	44	18
Усього за «Реал Мадрид»			190	107		21	4		48	8		5	2	264	121
2013–14	«Наполі»	A	32	17	КІ	5	2	ЛЧ+ЛЄ	5+4	4+1	-	-	-	46	24
2014–15		A	37	18	КІ	4	1	ЛЧ+ЛЄ	2[6]+14	1[6]+7	СІ	1	2	58	29
2015–16		A	35	36	КІ	2	0	ЛЄ	5	2	-	-	-	42	38
Усього за «Наполі»			104	71		11	3		30	15		1	2	146	91
2016–17	«Ювентус»	A	38	24	КІ	4	3	ЛЧ	12	5	СІ	1	0	55	32
2017–18		A	35	16	КІ	4	2	ЛЧ	10	5	СІ	1	0	50	23
2018-січ. 2019	«Мілан»	A	15	6	КІ	1	0	ЛЄ	5	2	СІ	1	0	22	8
січ.-черв. 2019	«Челсі»	ПЛ	14	5	КА+КЛ	2+1	0	ЛЄ	1	0	СА	0	0	18	5
2019–20	«Ювентус»	A	32	8	КІ	3	1	ЛЧ	8	2	СІ	1	0	44	11
Усього за «Ювентус»			105	48		11	6		30	12		3	0	149	66
2020	«Інтер» (Маямі)	MLS	9	1	ВКСША	-	-	-	-	-	-	-	-	9	1
Усього за кар'єру			472	251		47	13		120	39		10	4	650	307

Статистика виступів за збірну

Досягнення

Клубні

«Реал Мадрид»

• Чемпіон Іспанії: 2006-07, 2007-08, 2011-12
• Володар кубка Іспанії: 2010-11
• Володар Суперкубка Іспанії: 2008, 2012

«Наполі»

• Володар Кубка Італії: 2014
• Володар Суперкубка Італії: 2014.

«Ювентус»

• Чемпіон Італії: 2016–17, 2017–18, 2019–20
• Володар Кубка Італії: 2016-17, 2017-18

«Челсі»

• Переможець Ліги Європи УЄФА: 2018–19

Збірні

• Віце-чемпіон світу: 2014
• Срібний призер Кубка Америки: 2015, 2016
• Переможець Суперкласіко де лас Амерікас: 2017