Гончаренко Михайло Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончаренко.

Миха́йло Фе́дорович Гончаре́нко (15 грудня 1975, смт. Стеблів, Корсунь-Шевченківського району Черкаської області) — діяч у сфері освіти та науки, колишній голова Державної інспекції навчальних закладів України^[1] (серпень 2011 — березень 2014), доктор економічних наук^[2] (2021), професор^[2] (2023). 15 лютого 2012 року присвоєно третій ранг державного службовця^[3]. Ректор Міжрегіональної Академії управління персоналом^[4] (з лютого 2020 р.).

Голова Державної інспекції навчальних закладів України
серпень 2011 — березень 2014
Народився	15 грудня 1975(1975-12-15) (49 років) Стеблів, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	економіст
Громадянство	Україна
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Освіта

• 1992–1995 — навчався в Ірпінському індустріальному коледжі;
• 1995–1998 — навчався в Державній Академії легкої промисловості України, отримав диплом інженера-економіста;
• 1998–2002 — Міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації кадрів при НТУ «Харківський політехнічний інститут», отримав диплом менеджера інтелектуальної власності;
• травень 2011 — захистив ступінь кандидата економічних наук.

2021 - захистив ступінь доктора економічних наук

Трудова діяльність

• 1998–1999 — провідний спеціаліст Управління економіки промислової власності Державного патентного відомства України.
• 1999 — головний спеціаліст Управління економіки промислової власності Держпатенту України.
• 2001 — головний спеціаліст відділу статистики та звітності ДП «Укрпатент».
• 2002 — головний спеціаліст відділу інформаційних ресурсів та економіки інтелектуальної власності управління реєстрації та економіки інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності; Експерт Служби Віце-прем'єр — міністра України з гуманітарних питань (Секретаріат Кабінету Міністрів України).
• 2002–2005 — директор департаменту інноваційного розвитку Міністерства освіти і науки України.
• 2003–2005 — член Комісії Кабінету Міністрів України з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів^[5]
• 2006–2007 — директор департаменту інновацій та трансферу технологій МОН України.
• 2007 — директор департаменту нормативного забезпечення Української державної інноваційної компанії.
• 2007–2009 — заступник директора ДБУ «Західний регіональний центр інноваційного розвитку».
• 2009–2010 — начальник організаційного відділу організаційно-аналітичного департаменту Державного агентства України з інвестицій та інновацій.
• 2010 — начальник відділу акредитації та ліцензійної експертизи освітньої діяльності МОН України.
• 2010–2011 — директор департаменту наукової діяльності та ліцензування вищих навчальних закладів МОН України.
• 2010–2012 — член Державної акредитаційної комісії^[6], а з вересня 2013 р. — член Акредитаційної комісії^[7]
• серпень 2011 — березень 2014 — Голова Державної інспекції навчальних закладів України^[8]
• квітень — липень 2014 — директор Інституту бізнес-освіти та комунікацій Київського національного університету технологій та дизайну
• жовтень 2014 — проректор з регіонального розвитку МАУП
• жовтень 2016 — лютий 2020 - перший проректор МАУП
• з лютого 2020 — березень 2024 - ректор МАУП
• з березень 2024 р. – віце-президент МАУП

Праці

Автор (співавтор) понад 100 наукових публікацій та статей; монографії «Шляхи інноваційного розвитку України» (2004), «Перспективи розвитку інвестиційного процесу на ринку житла» (2011) та «Теорія та практика регулювання інвестиційно-інноваційного розвитку» (2013); підручник «Економіка і організація інноваційної діяльності» (2005); навчальний посібник «Акредитація від А до Я. Глосарій з акредитації» (2012); «Розвиток механізмів публічного управління в контексті реалізації євроінтеграційного вектора України (кейси розбудови освіти та економіки для забезпечення безпеки й досягнення цілей сталого розвитку)» (2023)^[9], монографія: Гончаренко М.Ф., Горбач Л.М. Сталий розвиток: сучасна парадигма, реалії і перспективи (2023).

Відзнаки і нагороди

• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (22 січня 2014 року) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди Дня Соборності та Свободи України^[10]
• Подяка Кабінету Міністрів України (2004)^[11]
• Подяка Київського міського голови (2005)^[11]
• Грамота Верховної Ради України (2019)
• Подяка Голови Верховної Ради України (2022)^[4]