Гончаренко Олег Мойсейович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончаренко.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гончаренко Олег.

Гончаре́нко Оле́г Мойсе́йович (нар. 21 січня 1922 — 1995) — командир дивізіону 272-го гвардійського мінометного полку 6-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту, гвардії капітан, Герой Радянського Союзу (1944).

Гончаренко Олег Мойсейович
Народження	21 січня 1922(1922-01-21) (103 роки) Миколаївська область Новопавлівка
Смерть	19 листопада 1995(1995-11-19) (73 роки)  Волгоград, Росія
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	артилерія
Роки служби	1940—1947
Заклад	АрселорМіттал Кривий Ріг
Партія	КПРС
Звання	Капітан
Формування	6-й гвардійський танковий корпус
Командування	мінометний дивізіон
Війни / битви	Радянсько-німецька війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Праги» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Біографія

Народився 21 січня 1922 року в селі Новопавлівка Врадіївського району Миколаївської області в селянській родині. Українець.

Закінчив 10 класів середньої школи. Працював секретарем комсомольської організації місцевого колгоспу «Чорноморська комуна». У 1939—1940 роках вчителював у школі села Рейнці (тепер в межах села Софіївка) Первомайського району Миколаївської області.

У 1940 році призваний до РСЧА. У 1941 році закінчив Краснодарське мінометне артилерійське училище.

Учасник радянсько-німецької війни з липня 1941 року. Командир мінометної батареї на Західному фронті лейтенант О. М. Гончаренко прийняв бойове хрещення у боях під Єльнею. Брав участь у боях під Смоленськом, Ржевом, Вязьмою, Брянськом. Брав участь у визволенні Києва, Фастова, Житомира, Проскурова, Рівного.

Командир мінометного дивізіону 272-го мінометного полку 6-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту гвардії капітан О. М. Гончаренко особливо відзначився в боях при форсуванні річки Вісла південніше міста Сандомир (Польща). В ніч на 1 серпня 1944 року на саморобних плотах організував переправу мінометних батарей через річку, висунув їх в бойові порядки стрілецьких підрозділів і відкрив вогонь по ворогу. Протягом 6-7 серпня 1944 року відбив 15 атак супротивника, знищивши при цьому артилерійську батарею, 5 кулеметів та багато живої сили ворога.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому мужність і героїзм гвардії капітану Гончаренку Олегу Мойсейовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»

В подальшому брав участь в штурмі Берліна, Праги. Після війни продовжив військову службу на території Австрії.

У 1947 році демобілізувався. Працював інженером з техніки безпеки радгоспу імені Енгельса Доманівського району Миколаївської області.

Згодом переїхав до міста Волгоград. До виходу на пенсію працював сталеваром електроплавильного цеху заводу «Червоний Жовтень».

Нагороди

• Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу;
• Орден Леніна;
• Орден Червоного Прапора;
• Орден Олександра Невського;
• Ордени Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеня;
• Орден Червоної Зірки;
• Медалі.

Література

• Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982.
• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: в 2 т., Т.1 — Москва: Воениздат, 1988.
• Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.

Посилання

• Біографія О. М. Гончаренка на «Az-libr.ru» (рос.)