Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Сандомир
місто та міська ґміна Польщі З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Сандо́мир[4], або Судомир (пол. Sandomierz) — старовинне місто і міська ґміна, розташоване у Свентокшиському воєводстві в південно-східній Польщі над річкою Віслою на семи пагорбах (звідси інша назва міста — «малий Рим»), на краю Сандомирської височини.
Remove ads
Назва
Назва міста походить від давньопольської Sędomir, від Sędzi- (від дієслова sądzić — «судити») і mir («мир»).[5]
Географія
Промислова частина міста, що має назву Надбережжя, розташується на правому березі Вісли, в так званому «Сандомирському котловані». Отримало Магдебурзьке право до 1227 р. Серед численних пам'яток архітектури ґотична катедра (бл. 1360 —82), стіни запрестольної апсиди якої розписані візантійсько-українськими фресками. Розпис виконали на замовлення польського короля Владислава Яґайла в кінці XIV, або на початку XV століть українські майстри галицької школи. Головна картина — Успіння Пресвятої Богородиці — займає цілу планицю, інші композиції зображують сцени з життя Ісуса Христа. Стінопис відкритий 1887 року; при невдалій реставрації 1932 —34 років фрески втратили свій первісний колорит і чіткі стилістичні ознаки.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
.svg)
Археологічні розкопки свідчать, що місцевість в районі сучасного Сандомира була заселена вже в часи неоліту . Як вважається, місто існувало з раннього середньовіччя, використовуючи переваги вигідного географічного положення при злитті Сяну і Вісли на перетині важливих торговельних шляхів.
Перша згадка міста відноситься до початку XII століття, коли літописець Галл Анонім описував його як одне з найважливіших міст Польщі поряд з Краковом і Вроцлавом. У статуті (заповіті) Болеслава III Кривоустого Сандомир фігурував як столиця одного з заповіданих синам князівств, на які він розділив Польщу.
Протягом XIII століття місту було завдано серйозної шкоди в ході татарських набігів (1241, 1259 і 1287 роки), дерев'яні споруди міста були повністю знищені. В 1260 в Сандомирі татарами разом з 48 товаришами був замучений Садок Блаженний[6] . В 1286 Сандомир стараннями Лешека Чорного, що згодом став князем Сандомирський, отримав Магдебурзьке право. Після возз'єднання польських земель в XIV столітті колишнє князівство стало іменуватися Сандомирським воєводством, об'єднавши великі землі південно-східної Польщі. У той час Сандомир, який налічував близько 3 тис. жителів, був одним з найбільших міст країни. В середині XIV століття Сандомир був спалений литовцями, після чого був перебудований в роки правління короля Казимира III. Сьогоднішнє планування міста залишилося практично незмінним з того часу.
Минулі 300 років, до середини XVII століття, стали для Сандомира періодом розквіту: саме тоді були збудовані найбільш примітні історичні споруди. У 1570 році тут був укладений Сандомирський договір — одне з перших екуменічних угод між протестантами, які об'єднували свої сили в боротьбі проти контрреформації. Спокійні часи закінчилися, коли 1655 року місто було захоплене шведами (т. зв. «шведський потоп»), які підірвали замок, що завдали істотної шкоди іншим будівлям. У наступні сто років економіка Речі Посполитої була в процесі стагнації, що не могло не відбитися на розвитку міста. Велика пожежа в 1757 році і перший розділ Польщі в 1772 році, в результаті якого Сандомир опинився під владою Австрії, ще більше знизило його статус.
1809 року місто постраждало в ході боїв між військами Австрії та Варшавського герцогства в рамках Наполеонівських воєн . Після 1815 Сандомир, який налічував тоді 2640 жителів, у складі Царства Польського увійшов до складу Російської імперії.
У черговий раз місто зазнало руйнування під час Першої світової війни, після закінчення її знову увійшовши до складу незалежної Польщі. В 1930-х місто увійшло в проект розвитку Центрального індустріального регіону країни, завдяки чому почав швидко рости. Передбачалося, що до 1940-вих років Сандомир перетвориться на столицю воєводства з населенням в 120 тис. осіб. У вересні 1939 року місто, як і решта Польщі, було окуповане військами Вермахту. Єврейське населення міста, що налічувало близько 2500 чоловік, було знищено, здебільшого в таборах смерті Белжець і Треблінка.
Звільнене від німецьких загарбників радянськими військами в серпні 1944 року. На відміну від багатьох польських міст, йому вдалося уникнути руйнування; заслугу врятування міста приписують військовій вправності радянського підполковника В. Ф. Скопенка, який керував звільненням. Його могила з пам'ятником знаходилася біля Опатовської Брами, але в 1990 році рішенням бурмистра Томаша Панфіля перенесена до військового радянського цвинтаря на вулиці Міцкевича; це був один з перших публічних актів декомунізації в Польщі[7].
У 1956 році був створений музей в Сандомирі, першим місцем якого було Олесьницьке приміщення, а з 1986 року музей перенесли до замку в Сандомирі. У 1975—1998 роках місто було адміністративною частиною Тарнобжезького воєводства, а з 1999 року у Свентокшиському воєводстві.
- XIV століття—1795: центральне місто Сандомирського воєводства Королівства Польського та Речі Посполитої.
Remove ads
Пам'ятки
- Ратуша
- Брама Опатовська
- Сандомирський замок
- Латинський собор
- Костел святого Михаїла
- Монастир святого Якова
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
Релігія
- Церква святих Кирила і Мефодія
Відомі люди
- Роман Мстиславич — князь Галицький, був тимчасово похований у церкві святого Якова на передмісті.
Світлини
Ратуша в Сандомирі
Брама Опатовська
Вид на замок в Сандомирі
Костел святого Михаїла в Сандомирі
.jpg)
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads