Гончарук Дмитро Дмитрович

Дмитро́ Дми́трович Гончару́к (нар., 9 січня 1977(19770109), м. Луцьк, Волинська область, Українська РСР — пом. 20 березня 2015, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, старшина Збройних сил України.

Гончарук Дмитро Дмитрович
Старшина
Загальна інформація
Народження	9 січня 1977(1977-01-09) Луцьк, Волинська область
Смерть	20 березня 2015(2015-03-20) (38 років) Сєвєродонецьк, Луганська область (підрив на вибуховому пристрої)
Поховання	Луцьке головне міське кладовище (Гаразджа)d
Псевдо	«Дімедрол»
Військова служба
Роки служби	2014—2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	24 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Бахмутку
Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончарук.

Життєпис

Народився 1977 року в Луцьку. Закінчив Луцьку середню школу № 20. Працював на Луцькому державному підшипниковому заводі (нині — АТ «СКФ Україна») на посаді терміста; останнім часом — ковалем на приватному підприємстві. З 2006 мешкав у селі Зміїнець Луцького району.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 28 серпня 2014-го.

Старшина, командир відділення — заступник командира зенітного артилерійського взводу 4-го механізованого батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади, в/ч А0998, м. Яворів.

Ніс службу в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в районі населених пунктів «Бахмутської траси» на Луганщині.

20 березня 2015-го близько 17:00, під час перевірки території та обходу рубежів оборони взводного опорного пункту (ВОП, 29-й блокпост), — поблизу смт Новотошківське, військовослужбовці 24-ї бригади підірвались на вибуховому пристрої з «розтяжкою» в районі шахти «Пролетарської»^[1]. Внаслідок вибуху загинув молодший сержант Юрій Білик, старшина Дмитро Гончарук від завданих поранень помер у лікарні Сєвєродонецька.

Похований 25 березня на кладовищі міста Луцька у селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань^[2]. Залишилися мати, сестра та донька Ірина 2001 р.н.

На пам'ятнику на могилі бійця вказано: Калюжний (Гончарук) Дмитро Дмитрович^[3].

Нагороди та звання

• За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.06.2015, посмертно)^[4].
• Почесний громадянин Луцького району^[5].