Горбачов Дмитро Омелянович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Горбачов.

Дмитро Омелянович Горбачов (* 13 жовтня 1937, м. Алапаєвськ Свердловської області, Росія) — український мистецтвознавець, історик мистецтва [Архівовано 18 січня 2015 у Wayback Machine.] України, міжнародний експерт мистецьких творів, професор. Почесний академік Національної академії мистецтв України (2023).

Горбачов Дмитро Омелянович
Народився	13 жовтня 1937(1937-10-13) (87 років)  Алапаєвськ, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Місце проживання	Київ
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	мистецтвознавець, викладач університету
Alma mater	Історико-філософський факультет Київського університетуd КНУ імені Тараса Шевченка
Галузь	мистецтвознавство, педагогіка, історія живопису
Заклад	Національний художній музей України Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства
Відомі учні	Данильченко Андрій Вікторович Дерюгін Віктор Іванович
Відомий завдяки:	як мистецтвознавець, педагог, експерт живопису, дослідник авангарду в живописі
Нагороди	Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка Премія імені Олеся Білецького
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

В дошкільному віці разом з родиною приїхав у Київ на постійне проживання.

З 1944 по 1954 рік навчався в київській середній школі № 71.

Після закінчення школи поступив на історико-філософський факультет Київського університету^[1], який закінчив у 1959 році.

Після закінчення університету працює в Музеї українського образотворчого мистецтва (Київ), займається науковою роботою.

Захистив дисертацію на ступінь кандидата мистецтвознавства.

З 1973 по 2011 рік викладав у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. З 2001 року — член редколегії Енциклопедії Сучасної України.

Автор більше 15 мистецтвознавчих книг, художніх альбомів та документальних фільмів.

Користується авторитетом в Європі та Україні як експерт мистецьких творів і є консультантом аукціонів «Крістіз» (Christie's) та «Сотбіс» (Sotheby's), київського «Мистецького Арсеналу».

Організовує виставки українських художників авангардистів в Україні та за кордоном.

Член Українського ПЕН.

Творча діяльність

Дмитро Омелянович Горбачов спеціалізується на історії та теорії образотворчого мистецтва.

До кола зацікавлень належить мистецтво доби бароко XVII-XVIII ст., романтизму та реалізму XIX ст., сецесії та авангарду 1900-1930 років.

Дослідник «бойчукістів».

Впродовж більш ніж 40 років однією з провідних тем наукових зацікавлень є творчість Т. Г. Шевченка.

Публікації: книги та альбоми

• «Анатолій Галактіонович Петрицький» (Київ, 1970);
• «Анатолий Петрицкий» (Москва, 1971);
• «Анатолій Петрицький. Спогади про художника» 1981;
• «Олександр Хвостенко-Хвостов (альбом)» 1987;
• «Avantgarde und Ukraine» (Мюнхен, 1993);
• «Український авангард» (Київ, 1996);
• «Будинок з левами» (Київ, 2005);
• «Українські авангардисти як теоретики і публіцистики» (Київ, 2005);
• «Малевич та Україна» (антологія) (Київ, 2006);
• «Авангард Йогансена» (Львів, 2007);
• «Шедеври українського живопису. Від Алімпія Печерського до Казимира Малевича. Українське малярство останнього тисячоліття» (альбом) (Київ, 2009);
• «Лицарі голодного Ренесансу» (Київ, 2020);
• «Мистецтво світу. Внесок України»(Київ, 2022)^[2]
• «Будинок із левами: Нариси історії українського візуального мистецтва XI—XX століть» (За заг. ред. Андрія Пучкова, Київ, 2024, співавтор: Паола Утевська)

Твори, які зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України^[3]

• Монографії: «Анатолий Петрицкий», «Я відчуваю життя…» (дослідження про життя та творчість А Г. Петрицького) (1970-і);
• статті: «О символах и эмблемах европейского изобразительного искусства», «Українська книжкова графіка поміж з'їздами художників. 1968—1972», (1963—1985, б/д), «Импрессионизм вечного», «Козак-парижанин», «Розмова з художником-сценографом»–про життя і творчість О. Г. Венеціанова, С. П. Конончука, Ф. Ф. Мануйла, Г. І. Нарбута, Ф. Ф. Нірода (1964—1985, б/д),
• вступні статті до спогадів К. М. Редька «Мобілізовані революцією», збірки «Олександр Хвостенко-Хвостов. Сценограф, живописець, графік» (1975, б/д); текст лекції «Новаторство Т. Г. Шевченка» (1964);
• нариси: «Хроніка успіху» (про розвиток українського мистецтва 20-х–30-х рр. ХХ ст.) (1970-і), «Будинок з левами» (у співавторстві з П. В. Утевською), «Хроніка успіху» (1970-і, 1988);
• рецензії на твори П. О. Білецького «Украинская портретная живопись XVII—XVIII вв.», І. С. Диченка «Євген Лисин», П. М. Жолтовського «Український живопис XVII—XVIII ст.», дипломні роботи студентів КХІ (1979, б/д); розширена заявка на сценарій повнометражного неігрового фільму «Передчуття» (у співавторстві з Р. М. Корогодським) та ін..

Створені фільми

• «Казимир великий, або Малевич селянський»^[4] (1994)
• «Олександра Екстер»^[5] (2005)
• «Український кубофутуризм та Олександр Богомазов»^[6] (2006)

Лекції

• Академрізніця [Архівовано 21 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Кубофутуризм як передчуття (про Екстер) [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• О.Богомазов — один із найбільших футуристів Європи. [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Дмитро Горбачов: Що мої очі власноручно бачили. Спомини (шість лекцій) [Архівовано 21 травня 2014 у Wayback Machine.]

Організовані художні виставки в Україні та за кордоном

• «Олександр Богомазов» (Франція: Тулуза, 1991);
• «Українське мистецтво» (Франція: Тулуза, 1993);
• «Україна і авангард» (Німеччина: Мюнхен, 1993);
• «Арт-фест» (Україна: Київ, 1996);
• «Арт-фест» (Данія: Оденсе, 1996);
• «Мистецтво України ХХ століття» (Україна: Київ, 1999-2000);
• «Дух України. 500-ліття живопису» (Канада: Вінніпег, 2000);
• «Олександр Архипенко. Збережено в Україні» (Україна: Київ, 2001);
• «Феномен українського авангарду 1910—1935» (Канада: Вінніпег, 2001-2002);
• «Феномен українського авангарду 1910—1935» (Україна: Київ, 2002);
• «Перехрестя: Український модернізм. 1910—1930» (США: Чикаго, Нью-Йорк, 2006-2007)

та інші.

Нагороди

• Премія імені Івана Огієнка;
• Премія імені Олеся Білецького.

Родина

• Батько — Горбачов Омелян Григорович, партійний, профспілковий та державний діяч Української РСР. Народився, більшу частину життя прожив і помер у Києві. Його іменем названа одна з вулиць Святошинського району м. Києва.
• Дружина — Горбачова Лілія, журналіст (завідувала дитячою редакцією на УТ-1, створювала передачу «На добраніч, діти». Померла 1990 року).
• Донька — Ганна, отоларинголог.
• Сестра — Горбачова Ірина Омелянівна, мистецтвознавець.