Горлівка (десантний корабель)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Горлівка (значення).

Горлівка  — малий десантний корабель на повітряній подушці Військово-Морських Сил України проєкту 1232.2 (тип «Зубр», за класифікацією НАТО — Pomornik)^[1]. Бортовий номер U423. До 1995 року — МДК-93 Чорноморського флоту. 22 березня 2001 року проданий ВМС Греції.

U423 «Горлівка»
Служба
Тип/клас	десантний корабель на повітряній подушці
Держава прапора	СРСР,  Україна,  Греція
Належність	ВМС ЗС України
Корабельня	ФСК «Море», Феодосія
Введено в експлуатацію	30.12.1991
Статус	у складі ВМС Греції
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	стандартний 500 т повний 550 т
Довжина	56,2/57,3 м (корпус/подушка)
Ширина	22,3/25,6 м (корпус/подушка)
Осадка	1,6 м
Технічні дані
Рухова установка	ГЕУ: 5 газових турбін М71 потужністю 12000 к.с. кожна (на 3 маршеві повітряні гвинти та на 4 нагнітачі); ЕЕУ: 4 електрогенератори ГТГ-100К по 100 кВт
Швидкість	63 вуз.
Автономність плавання	100 миль (55-вузловим ходом) автономність по запасам провіанту — 5 діб
Екіпаж	27 чол.
Озброєння
Ракетне озброєння	2х22 140-мм РСЗВ А-22 «Огонь» (132 НУРС ОФ-45, ЗЖ-45)
Зенітне озброєння	2x6 30-мм АУ АК-630М, 1х2 ПУ МТУ-2 ЗРК «Ігла-1М»

Особливості проєкту

Малі десантні кораблі проєкту 1232.2 (також 12322) «Зубр» на сьогодні є найбільшими у світі десантними кораблями на повітряній подушці^[2], що здатні виходити на берег, долати рови і траншеї, рухатися по болотах і висаджувати десант в глибині оборони противника. Один «Зубр» здатен доставити на берег до трьох основних бойових танків і 140 морських піхотинців. Для висадки десантів з МДКПП типу «Зубр» є придатними до 78% загальної довжини берегової смуги морів і океанів світу. На відміну від інших проєктів МДКПП, «Зубри» в ході висадки можуть здійснювати вогневу підтримку сил десанту, для чого мають по дві 140-мм реактивні установки залпового вогню А-22 «Огонь».

Проєктування десантного корабля на повітряній подушці під шифром «Зубр» розпочалося у 1978 році, на основі досвіду експлуатації серійних ДКПП проєкту 1232.1 «Джейран». Перший «Зубр» був спущений на воду у 1986 році і вступив у склад флоту у 1988 році^[2]. Кораблі будувалися на суднобудівних заводах в Ленінграді, Хабаровську та на ФСК «Море» в Феодосії.

Основною силовою несучою частиною корпусу корабля проєкту 12322 «Зубр», що забезпечує міцність і непотоплюваність, є понтон прямокутної форми розмірами 57,3х21,9 метрів. Надбудова, що знаходиться на понтоні, двома поздовжніми перегородками розділена на три функціональних відсіки. У середній частині розміщено відсік десантної техніки з танковими доріжками і апарелями. У бортових відсіках розміщені основні й допоміжні енергоустановки, приміщення для особового складу десанту, житлові приміщення екіпажу, системи забезпечення життєдіяльності та захисту від зброї масового ураження. Для підтримки комфортних умов на бойових постах, у приміщеннях десанту і житлових приміщеннях екіпажу передбачені системи вентиляції, кондиціювання та опалення, теплозвукоізолюючі покриття, конструкції з вібродемпфуючих матеріалів^[3].

Для приводу нагнітачів повітряної подушки і повітряних гвинтів на кораблях встановлені високотемпературні газотурбінні двигуни. Повітряну подушку формують чотири нагнітальних агрегати НО-10 з осьовим робочим колесом діаметром 2,5 метри. Створення тяги для руху судна здійснюється трьома 4-лопатевими реверсивними гвинтами зі змінним короком. Гвинти діаметром 5,5 м — в кільцевих насадках з полімерних композитних матеріалів^[3].

Корабель здатний перевозити 3 основних бойових танки сумарною масою до 150 тонн, або 10 бронетранспортерів сумарною масою до 131 тонн, або 8 бойових машин піхоти сумарною масою до 115 тонн. Для десанту передбачено 4 приміщення на 140 місць. Замість бойової техніки приміщення може бути обладнане для розміщення додатково ще 366 чоловік (всього близько 500 чоловік).

«Горлівка» — шостий корабель проєкту^[3].

Історія корабля

Корабель із заводським номером С-303 був закладений у Феодосії на кораблебудівному заводі «Море». Спущений на воду 30 грудня 1991 року. Зарахований в списки кораблів ВМФ СРСР як МДК-93 і включений до складу 39-ї дивізії морських десантних сил Чорноморського флоту з базуванням на Кримську військово-морську базу (оз. Донузлав)^[4].

Осінню 1993 року ДКПП ЧФ МДК-93 брав участь в грузино-абхазькому конфлікті: 27 вересня МДК-93 висадив в районі грузинського міста Очамчира розвідувальну групу зі складу розвідувального батальйону 810-ї бригади морської піхоти ЧФ під командуванням старшого лейтенанта Володимира Белявського, метою якої було сприяти виводу з району бойових дій десантно-штурмової роти зі складу російських миротворчих сил. П'ятдесят російських десантників були евакуйовані з морського узбережжя і доставлені в район міста Гудаута. Операція проходила на тлі бойових дій, як абхазька, так і грузинська сторона вели безладний вогонь, що загрожував безпекці десантників і морських піхотинців. Під час евакуації катер без розпізнавальних знаків чотири рази обстріляв МДК-93. А 28 вересня корабель був задіяний в операції з забезпечення евакуації з оточеного Сухумі Едуарда Шеварднадзе, під час якої мав пряме вогневе зіткнення з абхазькою стороною^[5]. Газета «Красная Звезда» в грудні 1993 року повідомляла:

Чорноморцям було поставлене завдання евакуювати з Сухумі главу грузинської держави на десантному кораблі на повітряній подушці типу «Зубр». Обов'язки командира на цьому «літаючому» кораблі виконував начштабу дивізіону капітан 3 рангу Сергій Кременчуцький, старшим на борту був комбриг капітан 1 рангу Віктор Максимов. Проте в зазначеному місці і в зазначений час «Зубр» двічі був зустрінутий буквально шквалом вогню. У той же час Шеварднадзе зовсім іншим шляхом покинув Сухумі. Чи був в цьому випадку витік інформації або ж чорноморців спеціально підставили — час покаже.

10 січня 1996 року в ході розділу Чорноморського флоту СРСР МДК-93 був включений у склад ВМС України, де отримав найменування «Горлівка» і бортовий номер U423^[4]. Включений до складу 2-ї бригади десантних кораблів ВМС України.

На початку 1996 року командування «Горлівки» направило офіційний лист у виконком Горлівської міськради з пропозицією взяти корабель і його екіпаж під шефську опіку міста. Невдовзі була підписана угода про шефські зв'язки, яка передбачала комплектування корабля призовниками з Горлівки, допомогу екіпажу корабля, обмін делегаціями. З 1997 року в Горлівці доброю традицією стало направляти під кожен Новий рік і День ВМС України подарунки і пригощання підшефним морякам. А у 1999 році за ініціативи і при підтримці екіпажу корабля в Новоозерному був відкритий літній військово-спортивний табір для старшокласників міських шкіл, під який було виділено частину будинку штабу Південної військово-морської бази^[6].

24 січня 2000 року між державною компанією «Укрспецекспорт» і ВМС Греції був підписаний контракт на продаж останній двох «Зубрів». Одним з двох кораблів виставлених на продаж стала «Горлівка»^[7]. У середині лютого 2000 року корабель був відбуксований до Феодосії для проведення ремонтно-відновлювальних робіт. Він пройшов реконструкцію і модернізацію і, на думку фахівців, завдяки новинкам, не передбаченим проєктом, навіть перевищив по деяких характеристиках новий корабель «Іван Богун», поставлений Греції^[8].

Після проходження випробувань, 22 березня 2001 року на автономній транспортировочній док-платформі, спеціально побудованій на Севастопольському морському заводі, він був відправлений в Грецію^[2]. У ВМС Греції йому дали ім'я HS «Kerkyra» (грец. ΠΤΜ Κέρκυρα)^[9].

Див. також

• Список кораблів Військово-Морських Сил України