Новоозерне (селище)

Новоозе́рне (рос. Новоозёрное, крим. Novoozerne) — селище в Україні, у складі Євпаторійського району Автономної Республіки Крим.

селище Новоозерне
Герб Новоозерного Прапор Новоозерного
Вид на центр селища Вид на центр селища
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Євпаторійський район
Рада	Новоозернівська селищна рада
Код КАТОТТГ	UA01080490010081920
Облікова картка	Новоозерне
Основні дані
Засновано	1971
Статус	із 2024 року
Площа	6.30 км²
Населення	▲7393 (на 2014 рік)[1]
Густота	1173.49 осіб/км²;
Поштовий індекс	97491
Телефонний код	+380 6569
Географічні координати	45°23′9″ пн. ш. 33°7′4″ сх. д.
Висота над рівнем моря	20 м[2]
Водойма	озеро Донузлав
Відстань
Найближча залізнична станція:	Євпаторія
До станції:	28 км
До обл. центру:
- фізична:	78 км
Селищна влада
Адреса	97491, Автономна Республіка Крим, Євпаторійська міськрада, смт Новоозерне, пр-т Героїв Десантників, 3
Голова селищної ради	Олег Курятенко
Карта
Новоозерне
Новоозерне
Новоозерне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Новоозерне.

Географія

Знаходиться в центральній частині узбережжя північно-західного Криму, на південному березі оз. Донузлав, за 78 км. від Сімферополя, і за 28 км. від найближчої залізничної станції в м. Євпаторія.

За 15 км від Новоозерного є тимчасово непрацюючий аеропорт військової і цивільної авіації. Автостанція забезпечує щоденний зв'язок з містами Севастополь, Євпаторія, Саки.

В період курортного сезону вводяться додаткові рейси автотранспорту.

Поверхня — невисоке степове узгір'я, схили яких, повернені до живописних пляжів на берегах бухти.

Історія

Територія селища була заселена ще в бронзову добу, про що свідчать археологічні розкопки. Надалі історія цієї місцевості тісно пов'язана з сусідніми містам-полісам античності: Керкинітідою (Євпаторія) і Калос Ліменом (Чорноморське), які входили в систему військово-економічної діяльності Херсонеса (Севастополь).

Сучасна історія території селища пов'язана із створенням в 60 — 80-і рр. XX в. на південному березі судноплавної частини Донузлавської бухти військово-морської бази — другої за значенням після севастопольської військово-морської бази. Перший житловий будинок був побудований в кінці 1971 р.

У 1972 р. селищу надано його теперішню назву.

У лютому 1980 р. була утворена селищна рада народних депутатів.

На початку 80-х рр. створена широка мережа установ торгівлі і побуту, під яку зайняті 7 тис. м² корисної площі. Побудовані і введені в експлуатацію корпуси філіалу Севастопольського радіозаводу ім. Колмакова. На початку 90-х рр. у Новоозерному базуються з'єднання десантних, протичовнових, розвідувальних кораблів, допоміжної суден.

У 1995-96 рр. за рішенням і домовленості глав держав колишнього СРСР на території Донузлавського гарнізону і селища Новоозерного створюється штаб і частини Південного морського району ВМС України.

У серпні 1997 році селище відвідав Президент України Леонід Кучма. Незабаром на території порту і селища пройшла початкова фаза перших в історії України міжнародних морських навчань «Морський Бриз-97» за участю кораблів і суден Болгарії, Грузії, Румунії, Туреччини і США.

У 1998 р. Новоозерне відвідали з дружнім візитом екіпажі і курсанти двох навчальних кораблів ВМС Туреччини.

Населення

За даними перепису населення 2001 року, у селищі мешкало 6108 осіб^[3]. Мовний склад населення села був таким^[4]:

Мова	Число ос.	Відсоток
українська	1099	17,99
російська	4947	80,99
кримськотатарська	19	0,31
білоруська	13	0,21
вірменська	7	0,11
молдавська	4	0,07
угорська	1	0,02

Природні ресурси

Затока Донузлав

Головним багатством сучасного Новоозерного є винятково сприятливе екологічне положення в регіоні. Чисте повітря, степ з великою кількістю лікарських рослин і унікальний, придатний для лікування багатьох хвороб, склад води, — яка являє собою суміш цілющої ропи з лиману, морської і джерельної; все це притягає в селище тисячі курортників. На довколишній території є поклади глини і вапняку, з дна озера здобувається пісок. До розряду унікальних — відноситься перша в країні вітроелектростанції (Донузлавська ВЕС), утворена в 90-і рр. за сумісним договором між США і Україною. У регіоні є всі умови для розвитку промислового морського і озерного риболовецького господарства, крупного і дрібного тваринництва, вівчарства із створенням переробних підприємств в промисловій зоні селищ Новоозерного і Мирного, а також розвитку санаторно-курортного лікування і відпочинку, розвитку інфраструктури для бази міжнародного вітрильного спорту. До розряду унікальних — у області харчової промисловості, відноситься також розведення і здобич на акваторії озера мідій — корисного делікатесного продукту.

Соціальна сфера

Вітрильний спорт в Новоозерному

У селищі функціонують 1 загальноосвітня школа; 2 поліклініки, військово-морський шпиталь, декілька аптек; Будинок офіцерів, Матроський клуб, декілька бібліотек, школа мистецтв, народний музей; спортзал, футбольні, баскетбольні і волейбольні майданчики, яхт-клуб, філіал Євпаторійського шахового клубу, гуртки судо- і авіамоделювання; готель, відділення ощадного банку; зони відпочинку: Приморський парк, пляжі. Найкращі місцеві, республіканські і закордонні художні колективи виступають на традиційному фестивалі «Пісні моря», приуроченому до дня Флоту. Діє православна церква Андрія Первозванного.

Пам'ятники та архітектура

У плануванні і композиції будинків, вулиць і скверів Новоозерне є пам'яткою архітектури другої половини ХХ ст. Всі його вулиці і проспект складаються з 5-поверхових будівель. Велично і оригінально оформлені фасади будівель управління Південно-морського району, госпіталю, Будинку офіцерів. Всі ці споруди виконані як єдиний архітектурний ансамбль. У селищі встановлені: меморіальний комплекс, бюсти Героїв Радянського Союзу: М. Сипягина, І. Голубця, Д. Глухова.

Архітектура

Персоналії

У Новоозерному служили й одержали найвищі військові звання адмірали флотів СРСР, Росії, України: Ю. Крилов, Ф. Кантур, І. Махонін, Р. Веріч, А. Лойко, А. Манченко, перший командувач ВМС України, депутат ВР України Б.Кожин.

Міста-побратими

• Докучаєвськ, Донецька область (з 16 липня 2011 року)

Див. також

• Бібліотека-філія № 11