Горобець Юрій Васильович (актор)

Не плутати з Горобець Юрій Васильович.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горобець.

Юрій Васильович Горобець (рос. Юрий Васильевич Горобец; 15 березня 1932, Орджонікідзе — 26 червня 2022, Москва)^[1] — радянський і російський актор театру і кіно. Чоловік актриси Тамари Лякіної^[2].

Горобець Юрій Васильович
рос. Горобец Юрий Васильевич
Народився	15 березня 1932(1932-03-15)  Владикавказ, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Помер	26 червня 2022(2022-06-26) (90 років)  Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	Росія
Діяльність	актор, кіноактор, телеактор
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1955)
У шлюбі з	Лякіна Тамара Іванівнаd
IMDb	nm0331206
Нагороди та премії

Біографія

Народився 15 березня 1932 року в місті Орджонікідзе (тепер Владикавказ, Північна Осетія, Росія). У дитинстві разом з сім'єю переїхав до міста Єфремова, а потім в Щокіно Тульської області РРФСР. Навчався в Щокінській школі № 2, відвідував міський драматичний гурток, в якому позбувся заїкання, отриманого під час німецько-радянської війни. В 1951 році у випускному класі брав участь як читець на першому Всесоюзному огляді художньої самодіяльності. В ході призову в армію військкомат направив Юрія на вступ у Військову академію бронетанкових і механізованих військ Червоної армії імені Йосипа Сталіна в Москві на інженерний факультет. Але телеграма про перемогу на заключному турі Всесоюзного огляду художньої самодіяльності дала йому можливість вступити до Державного інституту театрального мистецтва, який він закінчив у 1955 році^[3].

Після закінчення вишу за розподілом впродовж 1955—1957 років працював в театрі імені Федора Волкова в Ярославлі. У зв'язку з одруженням переїхав до Одеси, де протягом 1957—1961 років прослужив в Одеському російською драматичному театрі. У 1961 році на запрошення головного режисера Бориса Равенских і директора театру Зайцева приїхав працювати в Москву в театр імені Пушкіна. У 1971 році перейшов в театр імені Маяковського^[3], де служив до 1982 року. Протягом 1982—1989 років — знову в театрі імені Пушкіна. З 1989 року актор Московського художнього академічного театру імені Максима Горького^[2].

Творчість

Театральні роботи

Ярославський театр драми імені Федора Волкова

• «Повість про справжню людину» Бориса Полевого — Соколов;
• «Крила» Олександра Корнійчука — Самосуд;
• «Персональна справа» Олександра Штейна — Павлик;
• «В добрий час» Віктора Розова — Олексій;
• «Філумена Мартурано» Едуардо де Філіппо — Амороза;
• «Цар Федір Іоаннович» Олексія Толстого — Багдаєв Курюков;
• «Горя боятися — щастя не бачити» Самуїла Маршака — Мисливець, Пастух, Лікар, Скороход, Купчик, Розбійник, Єгер, Скарбник (одночасно);

Одеський російський драматичний театр

• «У пошуках радості» Віктора Розова — Геннадій;
• «Іркутська історія» Олексія Арбузова — Сергій;
• «Обіцяна зірка» Івана Рядченка — Кареткін;
• «Втрачений син» Олексія Арбузова — Петро;
• «Пізня любов» Олександра Островського — Дормидонт;
• «Третя патетична» Миколи Погодіна — Валерій;

Московський драматичний театр імені Олександра Пушкіна

• «Спокій нам тільки сниться» Юрія Шевкуненка — Максим Світличний;
• «День народження Терези» Геогія Мдівані — Едлай Гамільтон;
• «Сім'я Годефруа» Р. Шнайдера — Вернер;
• «Петрівка, 38» Юліана Семенова — Прохор;
• «Тривожне щастя» Костянтина Фінна — Зотов;
• «Піднята цілина» Михайла Шолохова — Давидов ;
• «Дні нашого життя» Леоніда Андрєєва — Микола Глуховцев, Онуфрій;
• «Шоколадний солдатик» Бернарда Шоу — Капітан Блюнчлі;
• «Зикови» Максима Горького — Муратов;
• «Країна Айгуль» Мустая Каріма — Мандрівник;
• «Незримий друг» Юрія Осноса — Чайковський;
• «Діти сонця» Максима Горького — Протасов;
• «Месьє Амількар платить» Іва Жаміака — Амількар;
• «Світить, та не гріє» Олександра Островський — Дерюгін;
• «Одруження Белугіна» Олександра Островський — ';
• «Старомодна комедія» Олексія Арбузов — Родіон Миколайович;
• «Безприданниця» Олександра Островський — Кнуров;

Московський академічний театр імені Володимира Маяковського

• «Аристократи» Миколи Погодіна — Громов;
• «Неопублікована репортаж» Рустама Ібрагімбекова — Журавльов;
• «Цивільна справа» Самуїла Альошина — Томілін;
• «Енергійні люди» Василя Шукшина — Аристарх;
• «Проводи» Ізраїля Дворецького — Яранцев;
• «Хай живе королева, віват!» Роберта Болта — Сессіль;
• «Чайка» Антона Чехова — Дорн;
• «Життя Клима Самгіна» Максима Горького — Ротмістр;
• «Діти Ванюшина» Сергія Найдьонова — Ванюшин;

МХАТ імені Максима Горького

• «Зойчина квартира» Михайла Булгакова — Гусь;
• «Пророк» Олександра Пушкіна — Годунов;
• «На дні» Максима Горького — Медведєв;
• «Три сестри» Антона Чехова — Чебутикін;
• «Макбет» Вільяма Шекспіра — Сторож;
• «Біла гвардія» Михайла Булгакова — Жилін;
• «Прибуткове місце» Олександра Островського — Юсов;
• «На всякого мудреця досить простоти» Олександра Островського — Крутицький;
• «Мадам Олександра» Жана Ануя — Поет;
• «Зикови» Максима Горького — Хеверн;
• «Без вини винуваті» Олександра Островського — Дудукин;
• «Васса Желєзнова» Максима Горького — Сергій Петрович;
• «Красень чоловік» Олександра Островського — Наум Федотич Лотохін.

Фільмографія

• 1958 — «Зміна починається о шостій», в епізоді;
• 1959
  • «Спрага», провідник
  • «Зелений фургон», повстанець;
  • «Виправленому вірити», Морений;
• 1960 — «Стрибок на зорі», відвідувач кафе «Ластівка»;
• 1961
  • «Смугастий рейс», міліціонер-регулювальник;
  • «Водив поїзди машиніст», капітан міліції;
• 1962 — «У твого порога», єфрейтор Перекалін;
• 1963
  • «Приходьте завтра...», Костя, хлопець Фросі;
  • «Постріл в тумані», Олексій Миколайович Кисельов, підполковник;
  • «Найповільніший поїзд», партійний працівник;
  • «Господиня Ведмежої річки», Іван Степанович;
• 1965
  • «Блакитна чашка», тато Світлани;
  • «Тайговий десант», бригадир підривників;
• 1966 — «Гіркі зерна», Павло;
• 1967
  • «Відплата», Василь Петрович Суворов, чоловік Сіми;
  • «Війна під дахами», комісар;
• 1968
  • «Повернення», Олексій;
  • «Штрихи до портрету В. І. Леніна», член Раднаркому;
• 1969
  • «Свій», Іван Михайлович Брагін, прокурор міста;
  • «Звинувачуються в убивстві», Щетінін, батько Олександра;
  • «Сини йдуть у бій», Сергій Сергійович Петровський, комісар;
• 1970
  • «Справа про…» (фільм-вистава), суддя;
  • «Зикови» (фільм-вистава), Муратов, лісник;
  • «Крадіжка», Дмитро Петрович Макаров, співробітник театру, чоловік Віри Іванівни;
  • «Море у вогні», Васильй Петрович Єфремов, начальник місцевої протиповітряної оборони Севастополя;
  • «Спецрейс Москва-Феодосія», полковник Комаров;
• 1970—1972 — «Руїни стріляють…», Пантелеймон Кіндратович Пономаренко;
• 1971
  • «Батько», Батько, командир партизанського загону;
  • «Життя і смерть дворянина Чертопханова», Дикий-Барин;
  • «Піднята цілина» (фільм-вистава), Семен Давидов;
  • «Про Ромку і його друзів» (фільм-вистава), перехожий;
• 1971—1972 — «День за днем», Костянтин Якушев;
• 1972
  • «За твою долю», Матвій;
  • «Вулиця без кінця», Андрій Миколайович Жданович, чоловік Каті Середи, художник-любитель;
• 1973
  • «Горя боятися — щастя не бачити», гість;
  • «Стара фортеця», Омелюстий;
• 1974
  • «Час її синів», Павло Трохимович Гуляєв, головний інженер заводу;
  • «Ще не вечір», Петро, ​​чоловік Інни;
  • «Останній день зими»;
• 1975
  • «Мисливець за браконьєрами», завгосп;
  • «Слідство ведуть ЗнаТоКі. Удар у відповідь», капітан Андрій Іванович Медведєв, працівник ВБРСВ;
• 1976
  • «Недільна ніч», Віктор Семенович Манаєв;
  • «Запитай себе», Костров;
• 1977
  • «Ходіння по муках», Антон Іванович Денікін;
  • «Повернення сина», Іван Петрович, голова колгоспу;
  • «Гарантую життя», Князєв;
  • «Особисте щастя», Михайло Ерастович Бабулов, директор винного заводу і оптової бази;
  • «Хочу бути міністром», Юрій Матвійович;
• 1979
  • «Людина змінює шкіру», Комаренко;
  • «Екіпаж», Міша, диспетчер (до списання на землю — другий пілот);
  • «Щит міста»;
• 1980
  • «Золота стріла», «Дід», тренер;
  • «Контрольна смуга», в епізоді;
• 1981
  • «Державний кордон. Мирне літо 21-го року», Пан Ярема, польський комендант прикордонної служби;
  • «Люди на болоті», Глушак;
• 1982
  • «Дихання грози», Глушак;
  • «Бій на перехресті», начальник штабу;
  • «Лебеді в ставку», дружок Якоба по шпиталю;
  • «Опікуни» (фільм-вистава), Флор Федулич;
• 1983 — «Довге відлуння»;
• 1984
  • «Без сім'ї», містер Дріскол;
  • «Дуже важлива персона», Ракітін;
  • «Преферанс п'ятницями», Федоренко;
  • «Сніг у липні», Мирон Володимирович;
  • «Через всі роки»;
• 1985
  • «Джура — мисливець з Мін-Архара»;
  • «Катастрофу не дозволяю»;
  • «Не ходіть, дівчата, заміж», міністр Міністерства заготівель;
• 1986
  • «До розслідування приступити», Валентин Кринкін;
  • «Обличчям до обличчя», Андрій Петрович;
  • «Постарайся лишитись живим», генерал Мельников;
  • «Розмах крил», конструктор двигунів;
• 1987 — «Везуча людина», Зайковський;
• 1988
  • «І світло у темряві світить» (фільм-вистава), генерал;
  • «Червоний колір папороті», Єгор Юхимович Фролов;
  • «Об'єктивні обставини» (фільм-вистава), Постников, керівник Райенерго;
  • «Слони», Петро Фомович;
• 1989
  • «Вхід до лабіринту», Сергій Іванович Голіцин;
  • «Висока кров», господар;
  • «Фанат», Антонич;
  • «Чаша терпіння», Микола Опанасович, начальник;
• 1990
  • «Фанат 2», Антонич;
  • «Остання осінь», Олександр Петрович, великий цеховик «Філін»;
• 1992
  • «Без доказів», Роберт, господар пансіонату;
  • «Повітряні пірати», Володимир Васильович, начальник авіаслужби;
  • «Викрадачі води», Сарафанич, бандит;
  • «Щоб вижити», секретар ЦК;
• 1993
  • «Крик»;
  • «Чорний лелека», Август, голова колгоспу;
• 1994 — «Шляхтич Завальня, або Білорусь у фантастичних оповіданнях», Юхим, слуга;
• 1995 — «Авантюра», Тарас Тарасович, генерал СБУ;
• 2004 — «МКР є МКР», Євген Овсійович Межаков («Комерція»);
• 2005
  • «Аеропорт», Юрій Петрович, директор аеропорту;
  • «Отаман», президент;
  • «МКР є МКР 2», Євген Овсійович Межаков («Комерція»);
• 2006—2007 — «Кохання як кохання», дід Гліб;
• 2011 — «Фанат 3: Повернення «Малюка»», Антонич.

озвучування

• 1958 — «Вони звали його Аміго», Петер Госсе;
• 1968 — «Каратель», священник;
• 1981 — «Білий танець», читає текст;
• 1983 — «Героїчна пастораль», Юзеф Лопух.

Відзнаки

• Заслужений артист РРФСР з 1970 року;
• Народний артист Росії з 2 лютого 1993 року^[4];

Лауреат:

• V-го Всесоюзного кінофестивалю за роль у фільмі «Батька» (1972, Тбілісі);
• IX-го Всесоюзного кінофестивалю за роль у фільмі «Час її синів» (1976, Фрунзе).
• Державної премії СРСР (1984; за участь у фільмі «Люди на болоті»).

Нагороджений орденами Російської Федерації:

• Дружби (22 лютого 2003);
• Пошани (3 грудня 2007)^[2].