Гоцуленко Володимир Миколайович

Володи́мир Микола́йович Гоцу́ленко (13 липня 1943, Москва — 23 березня 2015, Київ) — український російськомовний поет, журналіст, сценарист; член Спілки журналістів України з 1972 року та Спілки радянських письменників України з 1976 року^[1]. Лауреат Одеської обласної премії імені Едуарда Багрицького за 1978 рік, Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського за 1986 рік^[a][3] та Премії імені Миколи Ушакова за 2003 рік^[4].

Гоцуленко Володимир Миколайович
Народився	13 липня 1943(1943-07-13)  Москва, СРСР
Помер	23 березня 2015(2015-03-23) (71 рік)  Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	поет, сценарист, журналіст
Alma mater	Київський технологічний інститут харчової промисловості (1971)
Заклад	Вечерняя Одесса, Барвінок, Ранок, Молодь і Московский комсомолец
Членство	Національна спілка журналістів України і Спілка радянських письменників України
Партія	КПРС
Нагороди	Премія імені Миколи Ушакова
Сайт: gotsulenko.com.ua
Гоцуленко Володимир Миколайович у Вікісховищі

Біографія

Народився 13 липня 1943 року в місті Москві (нині Російська Федерація) у сім'ї військовослужбовця^[5]. 1971 року закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості. Член КПРС з 1974 року^[2].

Працював у періодичних виданнях Одеси: у 1970-х був редактором «Комсомольської іскри», потім став відповідальним секретарем «Вечірньої Одеси»^[6]. У Києві обіймав посади: у 1979—1982 роках — відповідального секретаря журналу «Барвінок»; у 1982—1984 роках — головного редактора журналу «Ранок»; у 1984–94 роках головного редактора видавництва «Молодь»; у 1994—1996 роках — завідувача українського відділення Інформаційного телеграфного агентства Росії; з 1996 року — генерального продюсера видавничого центру ЗАТ «Діорама»^[1]; з 1998 року — генерального продюсера газети «Московский комсомолец» в Україні^[5]. Останні роки був шеф-редактором тижневика «Таємниці минулого»^[6].

Помер у Києві 23 березня 2015 року.

Творчість

Писав на пушкінську тему, про молодь, інтимну лірику^[2]. Автор поетичних збірок:

• «Музыка дождей» (Київ, 1972);
• «Время трав» (Одеса, 1974);
• «Ромашковая улица» (Одеса, 1978);
• «Взгляд» (Київ, 1981);
• «Однажды» (Київ, «Радянський письменник», 1985);
• «Дорога к Пушкину» (Київ, «Молодь», 1987; Москва, «Молодая гвардия», 1989);
• «Талисман» (Москва, 1987);
• «Стихи» (Київ, «Дніпро» 1989);
• «Знак Нострадамуса» (Москва, «Южная инициатива», 1993);
• «Снег цвета боли» (Київ, 2003).

У Москві у 1988 році вийшли платівка «Дорога до Пушкіна» у виконанні Миколи Караченцова та у 1994 році компакт-диск «Передчуття любові» із романсами поета^[1]. Його вірші перекладали українською, білоруською, болгарською, угорською, китайською, сербською, словацькою, французькою та чеською мовами^[6].

Автор сценаріїв:

• художнього музичного телефільму про Олександра Пушкіна «Романс о Поэте», знятого телерадіокомпанією «Останкіно» у 1993 році^[1];
• вистави-мюзикла «Колесо фортуни», поставленого режисером В. Булатовою у 1993 році Кримським українським музичним театром^[1].

Виноски

1. За збірку «Однажды»^[2].