Грановський Олександр Михайлович

Олекса́ндр Миха́йлович Грано́вський (нар. 25 грудня 1979, Київ) — український олігарх^[2], політик. Народний депутат України VIII скликання від партії «Блок Петра Порошенка»^[1].

Олександр Михайлович Грановський
Народився	25 грудня 1979(1979-12-25) (45 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Гімназія № 86 «Консул», Східноукраїнська філія Міжнародного Соломонового університету (2001) і Тернопільський державний економічний університет (2016)
Членство	Верховна Рада України VIII скликання
Посада	народний депутат України
Партія	Блок Петра Порошенка
Сайт	hranovskyi.foundation
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
8-го скликання
фракція «Блок Петра Порошенка»[1]	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грановський.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Грановський Олександр.

Не плутати з Грановським Олександром Геннадійовичем (1972) — підприємцем, депутатом Верховної Ради України IV скликання.

За матеріалами розслідувань, ставав фігурантом кримінальних справ і підозрювався у створенні та організації корупційних схем^[3]. За часів президентства Петра Порошенка його називали «куратором президента в судах та прокуратурі»^[4][5].

Життєпис

Народився 25 грудня 1979 року в Києві^[6]. Навчався в столичній школі № 86^[7].

Має дві вищі освіти^[7]: у 2001 році закінчив Міжнародний Соломонів університет за спеціальністю економіста^[6], у 2016 році — Тернопільський національний економічний університет та здобув кваліфікацію бакалавра права^[6]. У 2018 році у Тернопільському національному економічному університеті отримав освітній ступінь магістра права^[8][9].

Бізнес

З 2001 по 2007 рік працював комерційним директором мережі торгово-розважальних центрів «Караван»^[10]. З 2007 по 2009 рік — партнер американо-українського комерційного архітектурного бюро «Laguarda Low Design and Development», з 2009 по 2014 рік — голова ради директорів «Assofit Holdings Limited».

З 2010 по 2014 рік Олександр Грановський був головою наглядової ради холдингової компанії «Assofit Holdings Limited», яка володіє одним з найбільших київських торгово-розважальних центрів (ТРЦ) «Sky Mall»^[11].

Політична діяльність

З 25 травня до 30 листопада 2014 року — депутат Київської міської ради. Обраний від партії «Удар» за партійним списком^[12]. Член комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

На парламентських виборах 26 жовтня 2014 року обраний до Верховної Ради України за № 58 в списку Блоку Петра Порошенка. На день виборів член партії Блок Петра Порошенка^[13][14][1]. В парламенті обраний головою підкомітету з питань цивільного, господарського та адміністративного судочинства Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, член комітету ВР з питань правової політики і правосуддя^{[15][первинне джерело]}.

1 листопада 2018 року потрапив до списку українських фізичних осіб, проти яких російський уряд ввів економічні санкції^[16][17].

29 травня 2019 року Грановський вийшов з партії «Блок Петра Порошенка»^[18].

Після приходу до влади команди «Слуги народу» на Грановського було відкрито велику кількість проваджень^[19].

Критика

Низка українських ЗМІ, журналістів називали Грановського «куратором президента в судах та прокуратурі» під час президентства Петра Порошенка^[20][21][22]. Журналісти неодноразово фільмували його зустрічі із суддями та прокурорами^[20]. Зокрема знімальна група програми «Схеми» зафіксувала, як Грановський зустрічається з головою Окружного адмінсуду Києва Павлом Вовком, ключового суду першої інстанції, в якому вирішуються спори, де однією зі сторін є органи влади^[23]. Також Грановський декілька разів приїжджав на зустріч до директора НАБУ Артема Ситника, щоб поговорити про «антикорупційний суд»^[5].

Згідно з матеріалом «Української правди» на основі тексту офіційних свідчень Миколи Чауса і колишнього заступника глави Офісу президента Андрія Смирнова, наданих ними в серпні-вересні 2021 року слідчим СБУ, Олександр Грановський брав участь у вивезенні судді до Молдови 2016 року^[24][25].

У розслідуванні журналістів «Слідство.Інфо» також ідеться, що Грановський причетний до незаконного виїзду Чауса за кордон, вони цитували документи зі справи^[26].

У 2010 році Адамовський, Грановський, Андрій Малицький і Ігор Філіпенко продали мережі ТНК свою мережу заправок «ВікОйл» за $71 млн., переказані компанії «Оледо», що належала усім чотирьом компаньонам. Протягом кількох днів, користуючись правом одностороннього підпису, Адамовський і Грановський перевели гроші на рахунок своєї компанії Stockman Interhold SA. Малицький і Філіпенко подали до суду Британських Віргінських островів, 2014 року суд вирішив, що Адамовський і Грановський мають повернути колишнім компаньонам 35 млн доларів^[27]. У вересні 2025 року Голосіївський суд постановив, що Грановський не мав відношення до судових суперечок між Адамовським, Філіпенком та Малицьким, пов'язаних із мережею «ВікОйл» та компанією «Stockman Interhold S.A.»^[28]

Корупційні скандали

Міжнародний розшук через корупційну схему на ОПЗ

Одне із звинувачень стосувалося участі Грановського в організації корупційних схем навколо Одеського припортового заводу. У жовтні 2022 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) разом зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) оголосили Грановського в розшук^[29][30]. За версією слідства, він керував схемою, за якою завод продавав мінеральні добрива за заниженими цінами певній компанії, яка потім перепродавала товар за ринковими цінами. Ця схема діяла впродовж 2015 року і завдала заводу збитків на понад 93 мільйони гривень^[31].

У грудні 2022 року Вищий антикорупційний суд України заочно заарештував Олександра Грановського, проте 20 серпня 2024 року ВАКС скасував підозру від НАБУ колишньому народному депутату Грановському, якого звинувачували в організації корупційної схеми на АТ «Одеський припортовий завод», яка завдала збитків на 93,3 млн гривень^[32][33].

Будівельні афери

У 2008 році Грановський і Адамовський запропонували потенційним орендаторам інвестувати в будівництво ТЦ «Парк Горького» в Києві. З кожного інвестора вони зібрали по декілька десятків тисяч доларів, обіцяючи кожному з них буде по дві точки в «Парку Горького» і по дві точки — в торговому центрі в Севастополі. За рік гроші інвесторів зникли нібито через світову фінансово-економічну кризу. Через деякий час земля під забудову і проєкт торгового центру були продані французькій групі SCC за 80 млн доларів^[27].

В червні 2025 року Голосіївський районний суд Києва зазначив, що Грановський не був фігурантом жодного кримінального провадження, що стосувалося забудови ТЦ «Парк Горького»^[34]

Причетність до «Трейд Коммодіті» і державних тендерів

За інформацією журналістів програми «Наші гроші з Денисом Бігусом», Олександр Грановський і Андрій Адамовський причетні до ТОВ «Трейд Коммодіті», яке вигравало державні тендери на постачання палива^[35]. Згідно з даними майнового реєстру на початку 2016 року «Трейд Коммодіті» позичило 7,5 млн дол. та 81 млн грн. у близькому до Адамовского банку «Південний». Цей же банк з'явився у декларації Олександра Грановського: народний депутат взяв кредит у 800 тис. грн^[36].

Згідно з журналістським розслідуванням, саме «Трейд Коммодіті» закуповувало неякісне пальне у низки фірм, щодо яких було відкрите кримінальне провадження. Це паливо потім продавалося під виглядом бензину марок А-80, А-92, А-95 і дизельного палива^[37].