Григоренко Анатолій Кирилович

Анатолій Кирилович Григоренко (нар. 5 червня 1937(19370605), Плоске — 2 квітня 2001, Київ) — український письменник-фантаст, поет, публіцист і журналіст.

Анатолій Григоренко
Анатолій Кирилович Григоренко
Ім'я при народженні	Анатолій Кирилович Григоренко
Народився	5 червня 1937(1937-06-05) Плоске
Помер	2 квітня 2001(2001-04-02) (63 роки) Київ
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	прозаїк, поет, журналіст
Мова творів	українська
Роки активності	1970—2001
Напрямок	проза
Жанр	фантастичний роман, повість, вірші
Magnum opus	«Запізнілий цвіт валінурії»
Членство	Національна спілка письменників України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Григоренко.

Біографія

Анатолій Григоренко народився у селі Плоске Решетилівського району. Після закінчення місцевої школи навчався у Київському університеті, який закінчив у 1966 році. З 1965 до 1973 року працював на різних посадах у журналі «Знання та праця», а з 1973 до 1981 року науковим, пізніше старшим редактором щорічного видання «Наука і культура». У 1981—1984 роках Анатолій Григоренко працював редактором літературної редакції Держтелерадіо УРСР, пізніше протягом 1984—1995 років працював у газеті «Радянська освіта» і видавництві «Радянський письменник». З 1999 до 2001 року працював у газеті «Педагогічні кадри» Національного педагогічного університету імені Драгоманова. Помер Анатолій Григоренко у 2001 році в Києві, похований у рідному селі Плоске.

Літературна творчість

Анатолій Григоренко є автором низки нарисів про українських та зарубіжних письменників, композиторів, художників та науковців, написав також сценарій документального фільму про Остапа Вишню. У 1970 році він разом із Олегом Кузьменком надав до друку науково-фантастичний роман «Запізнілий цвіт валінурії», у якому йшлося про те, як за допомогою анабіозу людина з кінця ХХ століття потрапила у кінець XXV століття, проте не зуміла сприйняти моральні принципи майбутнього, що закінчується трагедією. Роман вже був підготовлений до друку, проте тогочасна цензура заборонила друк книги, й роман вийшов друком аж у 1990 році.^[1] У 1989 році вийшло друком науково-фантастичне оповідання Анатолія Григоренка «Острів геніїв».^[2] Григоренко також є автором двох поетичних збірок «Тінь Перуна» (1992 рік) та «Во храм душі» (2004 рік).