Пежанський Григорій

Григорій Пежанський (1860, с. Пчани, нині Жидачівська міська громада, Львівська область — 16 січня 1925, м. Львів) — інженер-архітектор, громадський діяч.

Григорій Пежанський
Народження	1860(1860) с. Пчани, нині Жидачівська міська громада, Львівська область
Смерть	16 січня 1925(1925-01-16) м. Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна (підданство)	Австрійська імперія  Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР
Навчання	Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів
Діти	·Пежанський Олександер Григорович і Пежанський Михайло Григорович
Пежанський Григорій у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пежанський.

Життєпис

Народився в селі Пчани нині Жидачівського району Львівської області.

Закінчив гімназію у Стрию; архітектурне відділення Львівської політехнічної школи; Цісарсько-королівський інститут у Відні, де отримав диплом інженера-архітектора.

Розпочав роботу у Львівському магістраті, перейшов на державну службу у намісництво, де працював радником з будівництва до 1924.^[1]

Член Політехнічного товариства у Львові у 1888—1890 роках та від 1893. Від 1896 року мав статус «пожиттєвого члена».^[2] 1895 року обраний до правління товариства. Директор страхового товариства «Дністер»^[3]. Один із засновників Українського технічного товариства, протягом деякого часу його голова.^[4] (із 22 листопада 1917 по 1918 рік)^{[джерело?]}, член правління НТШ, Українського педагогічного товариства та член Кураторії Народного Дому та Ставропігійського інституту у Львові.^[1] Член журі конкурсів на проєкт будівлі Львівського університету (1913)^[5], відпочинкового дому товариства «Праця» в смт Рудне (1923).^[6]

Через стан здоров'я вийшов на пенсію 1924 року. Помер 16 січня 1925 року^[1] у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 75.^[7] Старший син Григорія Пежанського, Олександр також став архітектором, а молодший Михайло — будівельним інженером.

Роботи

• Трибуни стадіону на 8 000 глядачів поблизу головної алеї Крайової виставки 1894 року. Будівництво здійснив інженер Тадеуш Мюллер.^[8]
• Ресторан на Крайовій виставці 1894 року. Реалізований Іваном Долинським.^[9]
• Реконструкція будинку сейму (нині головний корпус Львівського університету, вул. Університетська, 1).^[1]
• Власний будинок на нинішній вулиці Вітовського, 22 (кін. XIX ст.).^[10]
• Проєкт і керівництво спорудженням нового приміщення для бібліотеки Львівського університету на нинішній вулиці Драгоманова, 5 (1905).^[10]
• До 1911 року завершив будівництво корпусів геологічно-палеонтологічного факультету по вул. Кирила і Мефодія, 6 і 8 (тепер фіз. і хім. факультети Львівського університету). Первинний проєкт Різорі від 1892 року. У спорудженні брав участь Йозеф Браунзайс.^[10]
• Проєкт гімназії в м. Сокаль.^[1]
• Проєкт пошти в м. Броди.^[1]
• Проєкт казарм у Коломиї.^[1]
• Проєкт жіночої учительської семінарії у Львові на нинішній вулиці Туган-Барановського, 7. Реалізований 1899 року. Спорудженням займались Август Богохвальський і Юзеф Масловський.^[11]
• За участі Пежанського постали: корпус Академічного Дому, Палац мистецтв на Крайовій виставці (1894), Музичний інститут ім. Лисенка.^[1]
• Керівництво спорудженням художньо-промислової школи.^[1]