Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Вулиця Драгоманова (Львів)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ву́лиця Драгома́нова — вулиця у Галицькому районі міста Львова[4][5], в місцевості Цитадель. Сполучає вулиці Грушевського, Коцюбинського та проспект Шевченка. Прилучається вулиця Глібова[6].
Remove ads
Історія
Вулиця утворилася під час «глобального» впорядкування Львова на початку «ери» місцевого самоврядування. Відома від XVIII століття, як вулиця Гончарська вища. Від 1871 року — Гончарська. 1895 року — Мохнацькоґо, на честь польського письменника, історика, політичного публіциста Мавриція Мохнацького. Під час німецької окупації, від травня 1942 року вулиця мала назву — Блюменштрассе. У повоєнні часи вулиці не надовго повернули передвоєнну назву і вже 1946 року вулиця отримала сучасну назву — Драгоманова, на пошану українського публіциста і громадського діяча Михайла Драгоманова[7].
У 2025 році відбулося часткове оновлення хідників та дорожнього покриття на ділянці вулиці Драгоманова — від вулиці Глібова до вулиці Коцюбинського[8].
Remove ads
Забудова
Узагальнити
Перспектива
В архітектурному ансамблі вулиці Драгоманова переважають архітектурні стилі — класицизм, необароко, конструктивізм та історизм[9]. Декілька будинків внесено до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].
З непарного боку
№ 5 — триповерхова будівля Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, збудована у 1901—1904 роках за проєктом архітектора Григорія Пежанського в стилі неоренесансу. Скульптурне оздоблення фасаду — фігури атлантів та каріатид виконав відомий польський скульптор Антон Попель[10]. Металеві конструкції триярусного книгосховища розроблені Яном Богуцьким, виготовлені на фабриці Зигмунта Пйотровича і Яна Шумана. Настінні розписи інтер'єру художника Юліана Макаревича[11][12]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 894-м[3].
_великого_читального_залу_наукової_бібліотеки_ЛНУ_ім._І._Франка.webp)
№ 17 — за цією адресою знаходилася вілла Яна Болеслава і Катажини Вєчинських, збудована у 1910 році. Останніми власниками вілли були Тишкевичі. Вілла не збереглася. За радянських часів фундаментах вілли за радянських часів були столярні майстерні однієї зі львівських шкіл. Наприкінці 1980-х років, перед побудовою нового сховища бібліотеки, від вілли залишався лише флігель та рідкісні дерева. У 1990 році на її місці збудовано нове сховище Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка. Там, де був флігель будинку, тепер паркінг бібліотеки. Залишився частково оригінальний паркан.
№ 19 — двоповерхова вілла з вежею, збудована в середині 1848 році за проєктом архітектора, ймовірно, Карла Гунґлінґера для Франциска-Ксаверія Чермінського[13]. У 1860-х роках належала Дельфіні Потоцькій, у 1880—1914 роках — власність архітектора Матвія Морачевського[14]. Певний час тут були аудиторії університету, а у самій вежі містилася астрономічна обсерваторія. 1907 року обсерваторію перенесли на вул. Длугоша, 8[15]. 1912 року за проєктом архітектора Мартина Стробеля збудована одноповерхова сторожка та зведений кам'яний мур. У міжвоєнний період належала графам Олександру Тишкевичу та Францішеку Замойському. У 1921 році за проєктом архітектора Едмунда Жиховича здійснено добудову мансардового поверху. Також проведена реконструкція одноповерхової сторожки[14]. У 1960-х роках тут щонеділі відбувалися зустрічі членів львівського осередку Всесоюзного товариства філателістів. Взимку 2017 року закінчився багаторічний ремонт і нині тут розташований один з корпусів фізичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка[15].
№ 21 — вілла відомого львівського правника та політика Леонарда П'єнтака. Тут у помешканні № 1 мешкала Катерина Залевська, дружина Владислава Залевського — власника цукерні на вул. Академічній, 10.
№ 23 — давня вілла Пілатів — професора, історика польської літератури Романа Пілата та професора, правника та економіста Тадеуша Пілата збудована у 1897 році за проєктом, розробленим в архітектурному бюро Івана Левинського. 1907 року проведена реконструкція будинку за проєктом архітектора Яна Шульца, по якій він набув сучасного вигляду. У 1900—1918 роках тут мешкав видатний діяч українського спортивного руху Іван Боберський. По смерті Тадеуша Пілата у 1923 році, будинок став власністю промисловця-нафтовика Станіслава Віктора Щепановського та його доньки Христини Щепановської-Міклашевської, майстрині художнього ткацтва[16]. Від 1992 року й донині приміщення займає Інститут фізичної оптики імені О. Г. Влоха.
№ 25 — давня вілла Леона та Ядвіги Гіжицьких, збудована у 1895 році за проєктом архітектора Якуба Любінгера, розробленим в архітектурному бюро Івана Левинського. У фасаді будинку мотиви французького неоренесансу поєднуються із елементами народної архітектури. У міжвоєнний період вілла перебувала у власності графа Францішека Замойського та його дружини Марії з Любомирських[17]. У 1950-х роках тут містився військкомат Ленінського району міста Львова, пізніше військовий апеляційний суд Західного регіону[18], нині — Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області.
№ 27 — давній «Старий професорський будинок». Однією з найвизначніших постатей, що в ньому мешкала був Едвард Порембович (1862—1937) — романіст, автор конгеніального перекладу «Божественної комедії» Данте на польську мову, батько архітектора Стефана Порембовича[19].
З парного боку
№ 4 — у будинку містилася Повітова Ощадна каса та архітектурне бюро Альфреда Захаревича[20].
.jpg)
№ 8 — чотириповерховий будинок, на першому поверсі якого у 1950-х роках містилася майстерня з індивідуального пошиття та ремонту взуття, у 1960—1980-х роках — комісійний магазин. У 2000-х роках — магазин косметики та ювелірних виробів «Магія краси».
№ 12 — триповерховий будинок. У 1909 році реконструйовано за проєктом І. Левинського. Тут 4 серпня 1914 року був заснований комітет для організації та поповнення легіону УСС — бойова управа українських січових стрільців, яку очолив Кирило Трильовський. Бойова управа діяла до 1918 року. У міжвоєнний період містилася бурса Українського педагогічного товариства, у 1950-х роках — гуртожиток № 2 Львівського поліграфічного інституту[21], нині — тут містяться кафедра теоретичної фізики фізичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка та редакція «Журналу фізичних досліджень».
№ 16 — триповерховий будинок. У 1950-х роках тут містилося технічне училище № 6, нині містяться інститут біології клітини НАН України та Українське товариство клітинної біології[22].
№ 18 — в цьому будинку від 1898 року діяла 1-а приватна українська школа імені Шевченка[23].
№ 22 — чотириповерховий житловий будинок зведений протягом лютого-серпня 1910 року за проєктом будівничого Станіслава Деца у стилі модерн з використанням елементів неоготики. Спочатку будинок належав Вікторії та Станіславу Децам[24][25]. 25 лютого 1911 року укладено контракт купівлі-продажу між подружжям Деців та Міною Горовіц, яка придбала ділянку та будинок[24]. У міжвоєнний період будинок належав Нахману та Бетті Волохам[26]. До сьогодні будинок зазнав мінімальних змін. Замінено лише покрівлю даху та частину дерев'яних вікон, в кількох цокольних приміщеннях влаштовано продуктову крамницю. Розписи на стінах та стелі сходової клітки були забілені[24]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № № 895-м[3].
№ 36 — вілла Жебровського, збудована у 1848 році за проєктом архітектора Едмунда Келера для Тадеуша Жебровського, яка, на жаль, не збереглася донині. Нині на її місці багатоквартирний житловий будинок[27].
№ 38 — будинок історика польського права Альфреда Ґалбана (1865—1924), посла до Галицького Сейму. У 1930-х роках тут знаходилася VI Приватна жіноча гімназія імені Нарциси Зміховської.
№ 42 — вілла Дуніковського, нині відома як Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, споруджена у 1897—1898 роках за проєктом архітектора Владислава Рауша на замовлення професора Львівського університету Еміля Дуніковського. У 1911 році митрополит Андрей Шептицький викупив віллу для потреб заснованого ним 1905 року єпархіального (церковного) музею. 11 липня 1911 року митрополит видає акт, згідно з яким науковій фундації «Церковний музей» надавалася назва «Національний музей. Ювілейна наукова фундація галицького Митрополита Андрея Шептицького»[28]. 1996 року на фасаді встановлено меморіальну таблицю колишньому директору музею Іларіону Свєнціцькому[29]. Перед музеєм у 1998 році встановлена скульптура «Селянин» (скульптор Григорій Крук)[30]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 86-м[3].
№ 48 — давня вілла польського політика, правника та економіста Станіслава Ґлонбінського, споруджена 1901 року за проєктом Яна Шульца, у стилі ранньої сецесії[31]. Перебудована 1930 року за проєктом Вавжинця Дайчака[32]. Тоді на північно-західному фасаді добудоване одноповерхове приміщення для «Друкарні Кресової». В друкарні у 1937—1939 роках видавався журнал «Słowo Narodowe». Нині в будівлі міститься Будинок науки і техніки НТО[33].
№ 50 — чотириповерхова будівля, зведена 1979 року за проєктом архітектора Мирона Вендзиловича[34] для фізичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Після поділу фізичного факультету у 2003 році тут створений факультет електроніки вишу. У 2015 році вчена рада факультету ініціювала перейменування факультету електроніки на факультет електроніки та комп'ютерних технологій Львівського національного університету імені Івана Франка. Назву змінено у 2016 році[35].
№ 56 — чотириповерховий житловий будинок, споруджений у 1930-х роках у стилі функціоналізму.
№ 58 — вілла, збудована у 1909 році за проєктом архітектора Людвіка Вельтце в стилі пізньої сецесії для правника Ю. Макаревича та його дружини Яніни Болеслави. Під час другої світової війни професор Макаревич займався таємним навчанням, а місцем зустрічі зі студентами була його вілла. Протягом трьох років близько півсотні студентів закінчили курс[36]. Нині цю адресу має стаціонар львівського обласного дитячого психоневрологічного диспансеру. У 2020 році Львівська обласна рада продала комплекс будівель диспансеру — приміщення стаціонару, овочесховища, котельні, гаражу, а також приміщення поліклініки диспансеру (вул. Коцюбинського, 36)[37]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 896-м[3].
Remove ads
Пам'ятники
На подвір'ї Національного музею імені Андрея Шептицького, 13 грудня 2013 року, під час проведення урочистостей, пов'язаних зі 100-літнім ювілеєм передачі Національного музею у Львові графом Андреєм Шептицьким в дар українському народові, було урочисто відкрито та освячено погруддя митрополита Андрея (1941, скульптор Сергій Литвиненко)[38]. Також на території музею знаходиться найперший та дуже оригінальний пам'ятник Петрові Прокоповичу — українському бджоляреві, основоположникові раціонального рамкового бджільництва, встановлений у 1935 році та є точною копією Прокоповичевого рамкового вулика та прикрашений бронзовим медальйоном з профілем Петра Прокоповича і зазначеними роками його життя: 1775-1850.
У фоє Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка встановлено бронзову скульптуру І. Франка (скульптор Любомир Яремчук)[39].
Погруддя Митрополита Андрея біля Національного музею (вул. Драгоманова, 42)
Пам'ятник П. Прокоповичу біля Національного музею (вул. Драгоманова, 42)
.jpg)
.jpg)
Меморіальні, пам'ятні таблиці
- Меморіальна таблиця Іванові Франку, встановлена у 1990 році на фасаді будинку № 5, у якому він працював у 1911—1912 роках. Таблиця виконана з бронзи скульптором Любомиром Яремчуком[39].
- Меморіальна таблиця Константині Малицькій, встановлена на фасаді будинку № 12, урочисте відкриття якої відбулося 29 вересня 2009 року. Спонсорську допомогу на виготовлення таблиці надав Мистецький фонд імені Короля Данила. Автори меморіальної таблиці — заслужений діяч мистецтв України, скульптор Любомир Яремчук та професор, архітектор Василь Каменщик[40].
- Меморіальна таблиця бойовій управі українських січових стрільців, встановлена на фасаді будинку № 12, урочисте відкриття якої відбулося 13 листопада 2011 року. Одним з ініціаторів встановлення цієї таблиці був науковець, історик Ярослав Лялька.
- Пам'ятна таблиця Іванові Боберському — видатному українському громадському, спортивному та військовому діячеві, професору, встановлена на фасаді будинку № 23, у якому він мешкав та працював у 1900—1918 роках.
- Меморіальна таблиця Орестові Влоху — видатному українському фізику та громадському діячеві, засновнику інституту фізичної оптики у Львові.
- Меморіальна таблиця Івану Вакарчуку — українському фізику, політичному та громадському діячеві, міністру освіти і науки України у 2007–2010 роках. Ректору Львівського університету імені Івана Франка у 1990–2007 та 2010—2013 роках, Герою України. Автори меморіальної таблиці — скульптор Володимир Одрехівський та архітектор Володимир Сколоздра. Встановлена на фасаді будівлі кафедри теоретичної фізики фізичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, що на вул. Драгоманова, 12 та урочисто відкрита 11 жовтня 2021 року[41].
- Художньо-меморіальна таблиця Іларіону Свєнціцькому — українському філологу, етнографу, музеєзнавцю, громадсько-культурному діячеві. Автор меморіальної таблиці — скульптор Еммануїл Мисько. Встановлена на фасаді будівлі Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, що на вул. Драгоманова, 42, де у 1912—1956 роках Іларіон Свєнціцький мешкав та працював та урочисто відкрита у 1996 році[33][29].
Меморіальна таблиця Іванові Франку (вул. Драгоманова, 5)
Меморіальна таблиця Константині Малицькій (вул. Драгоманова, 12)
Меморіальна таблиця Орестові Влоху (вул. Драгоманова, 23)
Пам'ятна таблиця Іванові Боберському (вул. Драгоманова, 23)
Долішня частина вулиці
Горішня частина вулиці
Редакція «Журналу фізичних досліджень» у приміщенні фізичного факультету ЛНУ імені Івана Франка (вул. Драгоманова, 12)
Меморіальна таблиця Івану Вакарчуку (вул. Драгоманова, 12)
-1.jpg)
-2.jpg)
-3.jpg)
Remove ads
Відомі люди
На вулиці Драгоманова народився Юрій Охріменко — видатний львовознавець, дослідник історії Львова, лікар-офтальмолог, кандидат медичних наук.
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads