Григорій Самборчик

Григорій Самбірчик (або Григорій з Самбора, Григорій з Русі, Григорій Чуй, Vigilantius; 1523 — 26 лютого 1573) — руський (український) вчений, поет епохи Відродження (писав латиною та польською), гуманіст, професор Краківського університету.

Григорій Самборчик
Народився	26 лютого 1523(1523-02-26)  Самбір, Перемишльська земля, Руське воєводство, Королівство Польське
Помер	26 лютого 1573(1573-02-26)[1] (50 років)  Краків, Річ Посполита
Країна	Річ Посполита
Діяльність	науковець, письменник, поет
Заклад	Ягеллонський університет
Знання мов	українська
Мова творів	польська
Григорій Самборчик у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Народився в Самборі у Руському воєводстві, син шевця з Самбора Андрія (Анджея) та селянки з Надиб Анни Штанцель; мав двох братів та двох сестер. Приятелі звали його «Самбором».

Початково навчався в місцевій парафіяльній школі Самбора, потім був під опікою куявського каноніка Пйотра Висцеміса в Клодаві.^[2] Був мандрівним учителем у Влоцлавку та Мазовії (у селах Черськ та Парис, де мав підтримку старости^[2]).

Після повернення до Самбора за підтримки місцевого шляхтича Івана Цисковця (пол. Jana Cyskowiusza) на 29 році життя поїхав вчитися до Краківського університету, імматрикулювався в літньому півріччі 1552 року. 1553 року отримав ступінь бакалавра, став відомим в університетських колах як обдарований поет на латині. С. Гозій (пол. Stanisław Hozjusz) мав намір запропонувати йому викладати в гімназії Ельблонга.

Також був визнаним науковцем. Викладачем і ректором колегіумів (катедральних шкіл):

• у Перемишлі (1553–1556)
• Львові (1556–1558), тут зблизився з Бенедиктом Гербестом, земляком Андрієм Баргелем
• Кракові (з 1559 року, школа Діви Марії).

1558 року переїхав до Самбора, після цього мав подорож до північної Угорщини, звідки за Б. Гербестом поїхав до Кракова.^[2] В літньому півріччі 1561 року отримав ступінь магістра. На початку червня 1562 року взяв відпустку, разом з Б. Гербестом поїхав до Познані, щоб працювати з ним на запрошення познанського єпископа РКЦ Анджея Чарнковського^[3] викладачами Колегії Любранського. Через рік повернувся до Кракова, після смерті Миколая з Шодка став професором звичайним.

1563 — почав читати лекції в Краківській академії з поетики і схоластичної філософії, а з 1568 — з теології. 1569 року був висвячений і став деканом в церкві Святої Анни, в 1572 році — каноніком колегіуму Св. Флоріана.

Помер 1573 року в Кракові.

Творчість

Григорій Самборчик писав поезією, створював елегії, ідилії, епіграми, еклог; вперше запровадив акровірш. На місцевий ґрунт адаптував й перекладав італійські та латинські панегірики, епіграфи, прощальні й вітальні послання для єпископів (зокрема, написав еклогу через смерть львівського латинського арцибіскупа Фелікса Ліґензи, 1560 рік^[4]), членів королівського двору, сановників, шляхти. Видав збірки на латині: Theoretis tertia (1561), Elegiae et epigrammata (1567).

Найбільш знаними є вірші на честь мерів (старостів) Перемишля й Самбора, королівської родини, професорів Краківського університету. Багато років присвятив написанню парафраз з латинської Біблії (т. з. Bibliady).

Григорій з Самбора — автор відомої поеми про Станіслава Костку, якому він викладав у школі в Клодаві (1554–1560 рр.) — Vita divi Stanislai Costali, 1570.

Найвеличнішим твором Григорія є поема «Честохова» (Vigilantii Gregorii Samboritani Russi, Censtochova, Cracoviae in officina Matthei Siebeneicher MDLXVIII) — присвячена Богородиці Діві Марії.

Ян з Тшцяни перед друкуванням першого вірша вважав його відмінним поетом.^[2]

Праці

• Polymnia
• Ecloga I
• Elegiae
• Elegiae II
• Theoresis Secunda
• Theoresis Tertia
• Censtochova
• Carmina
• Reverendo In Cristo Patri, Petro Porembski [Архівовано 6 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Phillippi Padniewski, Episcopi Cracovien [Архівовано 16 квітня 2014 у Wayback Machine.]
• Stanislai Costuli Poloni Vita

Вшанування пам'яті

На честь Григорія Самборчика названа вулиця у центральній частині міста Самбора.