Григоріївський Бізюків чоловічий монастир

Свято-Григорівський Бізюків чоловічий монастир Новокаховської єпархії УПЦ (МП) — монастир, розташований у селищі Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області.

Григоріївський Бізюків чоловічий монастир УПЦ (МП)
46°57′15″ пн. ш. 33°36′34″ сх. д.
Тип споруди	монастир
Розташування	Україна, вул, Центральна, 3, село Червоний Маяк
Перша згадка	1782
Початок будівництва	1782
Належність	УПЦ (МП)
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України
Вебсайт	bizukiv.ks.ua
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир (Україна)
Григоріївський Бізюків чоловічий монастир у Вікісховищі

Історія монастиря

У 1782 році Г. О. Потьомкіним в знак подяки єгумену Феодосію за допомогу, надану під час російсько-турецької війни 1768–1774 p.p., виділено землі під монашеську обитель. На цих землях і виникло Софронієвське подвір'я.

«Григоріевскій Бизюковъ монастырь. Церковь во имя священномученика Григорія – построена въ 1782 году». Зображення церкви на честь священномученика Григорія. Хромолітографія Є.І.Фесенко, Одеса

«Григоріевскій Бизюковъ монастырь. Церковь Вознесенія Господня – окончена въ 1893 году» Зображення Свято-Вознесенського храму. Хромолітографія Є.І.Фесенка, 1894р., Одеса.

«Григоріевскій Бизюковъ монастырь Херсонской епархіи» Зображення монастиря. Хромолітографія Є.І.Фесенка, 1894р., Одеса.

У 1782–1783 рр. монахи побудували церкву священномученика Григорія, єпископа і просвітителя Вірменії. Подвір'я здобуло нове ім'я — Григор'ївське. Пізніше турецький султан розорив монастир.^[1]

На цей час на Смоленщині занепав колись відомий Хрестовоздвиженський Бізюків монастир, заснований у 1650 році.

У 1803 році ці дві обителі були об'єднані у Григорієвський Бізюків монастир.

У першій половині XIX ст. його земельна площа становила вже 25 тис. 964 десятини. В ньому налічувалось 70 капітальних будівель. Серед них: собор, дві церкви, дзвіниця, братський корпус, будинок архімандрита, будинок намісника, дитячий притулок, дворянський і загальний готелі, постоялий двір. У монастирі був фельдшерський пункт, який обслуговував селян сусідніх сіл. У володінні монастиря були також млини, олійниця, виноробня, вапнярня, кузня, цегельно-черепичні і гончарні майстерні, електростанція. Монастир вів просвітницьку діяльність, крім церковно-парафіяльної школи для дітей працювали місіонерські курси, пізніше місіонерська семінарія. Коштом знатного українського роду Чечелів, нащадків відомого козацького полковника Дмитра Чечеля, було збудовано скит Григоріє-Бізюкового монастиря.

У 1893 році було завершено будівництво храму на честь Вознесіння Господнього за проектом архітектора Аркадія Тодорова^[2].

Монастир після 1917 р

Титульна сторінка книги «Н.Ф.Ногачевскій. Григоріевскій Бизюковъ монастырь Херсонской епархіи», Одеса: Типографія Є.І.Фесенка, 1894 р.

У 1918 році монастир закрито. Його церкви, господарські приміщення зруйновано. Взимку 1919 року монастир зайняв загін «червоних» під керівництвом Кирила Івденка. Червоні знущались з братії монастиря та грабували місцеве населення. Братія Бізюківського монастиря поскаржилася на червоних сотнику вільного козацтва Осауленку, що стояв зі своєю сотнею неподалік у Бериславі. 10 лютого 1919 року відбувся бій сотні Осауленка з 20^[3] сотнями червоних на чолі з Івденком та Дорошенка^[3]. Останні зазнали поразки й були вибиті з монастиря.

Під час війни 1941–1945 років німецькі загарбники вивезли залишки монастирських цінностей.

Головний Хрестовоздвиженський собор підірвали у 1970-х роках.

Відновлення монастиря розпочалось на початку 1990-х рр.

Сьогодні, завдяки трудам усіх і, зокрема, благочинного монастиря, вдається поступово, крок за кроком відроджувати обитель.

Монастир належить до Херсонської єпархії РПЦвУ.

Зимовий (Покровський) собор монастиря після обстрілу в лютому 2024 року

Російсько-українська війна

10 лютого 2024 року Бізюків монастир постраждав внаслідок обстрілу російської армії. Зруйновано дах та фасад будівлі.^[4][5]