Григор'єв Володимир Анатолійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Григор'єв.

Володимир Анатолійович Григор'єв (рос. Владимир Анатольевич Григорьев; 10 лютого 1954, Московська область, РРФСР — 22 червня 2022, Москва)^[1] — радянський футболіст, виступав на позиції захисника. Зіграв 53 матчі та відзначтвся 2 голами у вищій лізі СРСР. Майстер спорту СРСР (1974).

Володимир Григор'єв
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Анатолійович Григор'єв
Народження	10 лютого 1954(1954-02-10)
	Московська область, РРФСР
Смерть	22 червня 2022(2022-06-22) (68 років)
	Москва, Росія
Зріст	183 см
Вага	77 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Юнацькі клуби
	«Торпедо» (Т)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1971 «Торпедо» (Т) 2 (0) 1972—1975 «Зоря» (В) 4 (0) 1975 «Кузбас» 16 (0) 1976 СК «Чернігів» 34 (2) 1977 СКА (К) 19 (4) 1977—1979 ЦСКА (М) 49 (2) 1980—1984 «Іскра» (См) 143 (8) 1985—1990 ЦГВ ? (?)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
	СРСР-2	9 (1)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

Вихованець таганрозького футболу, перші тренери — М. В. Ілляшов та В. Г. Кутуша. У 17-річному віці дебютував у дорослій команді таганрозького «Торпедо», яке грало в другій лізі.

У 1972 році перейшов у ворошиловградську «Зорю», в перших сезонах грав виключно за дубль. В основному складі «Зорі» дебютував 6 квітня 1974 року в матчі Кубку СРСР проти «Кайрата»^[2]. У чемпіонаті СРСР перший матч зіграв 25 червня 1974 року проти «Арарату», вийшовши на заміну на 71-й хвилині замість Володимира Абрамова^[2]. Всього в сезоні 1974 року провів 4 матчі у вищій лізі та чотири — у Кубку країни. Став фіналістом Кубка СРСР 1974 року, але у фінальному матчі не грав.

У 1975 році перейшов у кемеровський «Кузбас». Наступного року мобілізований до армії і виступав за команду міста Чернігова, згодом перетворену в київський СКА. У 1976 році став володарем Кубку Української РСР. У 1977 році в матчі Кубку СРСР між армійцями Києва і Москви^[3] помічений тренером москвичів Всеволодом Бобровим і запрошений у ЦСКА.

У складі московських армійців дебютував 14 липня 1977 року в грі проти своєї колишньої команди — луганської «Зорі»^[4]. 2 жовтня 1977 року відзначився своїм першим голом на найвищому рівні, у воротах московського «Динамо»^[5]. При Всеволоді Боброву, протягом півтора сезонів (1977—1978) залишався основним гравцем ЦСКА, а в 1979 році грав нерегулярно. Всього провів за армійців 49 матчів у чемпіонаті СРСР, забив двома голами в чужі ворота та двома — у ворота власної команди, а також зіграв 4 матчі в Кубку СРСР^[6].

У першій половині 1980-х років виступав за ще одну армійську команду — смоленську «Іскру». У 1980 та 1981 роках ставав чемпіоном Збройних Сил СРСР. У 1984 році — срібний призер Спартакіади дружніх армій (В'єтнам). Наприкінці кар'єри виступав за команду Центральної групи військ (Чехословаччина, місто Кутна Гора).

Провів 9 матчів у складі другої збірної СРСР та відзначився одним голом — у ворота збірної Мексики.

Особисте життя

Син Антон (нар. 1985) теж став футболістом, виступав за ЦСКА та інші клуби Росії та Казахстану^[7]. Брат^[8] та племінник^[9] також були футболістами.