Грицик Роман Васильович

Рома́н Васи́льович Гри́цик (29 травня 1986(19860529) — 29 серпня 2014) — молодший сержант батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ», учасник російсько-української війни.

Роман Васильович Грицик
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	29 травня 1986(1986-05-29) Отинія
Смерть	29 серпня 2014(2014-08-29) (28 років) Новокатеринівка
Alma Mater	Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Спеціальна поліція
Формування	«Івано-Франківськ»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грицик.

Короткий життєпис

Народився 1986 року в смт Отинія (Коломийський район, Івано-Франківська область). До 9-го класу навчався в Отинійській ЗОШ, 2003 року закінчив івано-франківську ЗОШ № 21. У ВПТУ № 18 здобув професію бармена. Протягом 2005—2006 років пройшов строкову службу в армії (Львівська область).

У часі війни — молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». У зоні бойових дій перебував з 18 серпня 2014 року.

Загинув при виході колони з Іловайська «гуманітарним коридором» на дорозі поміж селом Новокатеринівка та хутором Горбатенко.

3 вересня 2014-го тіло Романа Грицика разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014 року тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпропетровська, як невпізнаний Герой.

Ідентифікований серед загиблих за ДНК-експертизою, 3 квітня 2015 року відбулася поминальна панахида за трьома загиблими бійцями батальйону, 4 квітня похований у селі Чукалівка, Тисменицький район.

Залишилися батько Василь і мама Ганна Грицики, дружина Алла та троє маленьких дітей, дві доньки — Настя 2009 р.н., Віка 2012 р.н. і син Максим, який народився у січні 2015 року, вже після загибелі батька.

Народження Романового сина пошанували його побратими. Під вікнами Івано-Франківського пологового будинку вишикувалися дві шеренги людей у камуфляжі. Коли з дверей вийшла молода жінка та офіцер із дитиною на руках — їх зустріли оплесками. На Водохреща Максима Грицика похрестили; серед чотирьох хрещених батьків — двоє Романових побратимів.

Нагороди і вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1]
• 25 квітня 2019 року йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська» (посмертно).
• 5 травня 2015 року в івано-франківській ЗОШ № 21 відкрито пам'ятну дошку випускнику Романові Грицику.
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 1, місце 7
• Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії^[2]
• Іловайський Хрест (посмертно)