Громов Василь Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Громов.

Василь Петрович Громов (24 квітня 1920, Заволч'є — 09 липня 2017, Вовчанськ) — поет, засновник та художный керівник народного ансамблю танцю «Радість», заслужений працівник культури України.

Громов Василь Петрович
Народився	24 квітня 1920(1920-04-24)  Копилок, Пригородна волостьd, Пустошкинський район, СРСР
Помер	9 липня 2017(2017-07-09) (97 років)  Вовчанськ, Харківська область, Україна
Поховання	Вовчанськ
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	поет, хореограф
Учасник	Друга світова війна
Нагороди

Життєпис

Василь Громов народився 24 квітня 1920 року в Росії в селі Заволч'є (наразі частина села Копилок), Псковської області.

Учасник Великої Вітчизняної війни з самого її початку. Входив до складу обслуги міномету, пізніше кулемету. Брав участь у Сталінградській битві, південніше міста відбивав атаку танкового корпусу генерала Манштейна. У складі Степового фронту брав участь у битві під Прохорівкою, звільненні Харкова та Полтави.Під час боїв на заході України важко захворів і довго лікувався у Полтавському госпіталі. На початку 1944 року був комісований^[1], йому була присвоєна інвалідність другої групи.

У березні 1953 року приїхав до Вовчанська де організував танцювальний колектив «Радість», в якому спочатку нараховувалося 12 людей. Учасники ставили за мету якомога яскравіше розкрити особливості народного танцю. У 1956 році колектив отримав Почесну грамоту під час Республіканського огляду сільської художньої самодіяльності. Наступного року кіностудія ім. О.Довженка запросила провідних артистів ансамблю разом з Громовим взяти участь у зйомках фільму «Пісні над Дніпром». Пізніше ансамбль отримав звання «Самодіяльний народний ансамбль танцю» та став лауреатом багатьох фестивалів самодіяльного мистецтва України та оглядів-конкурсів. Василь Громов був беззмінним керівником протягом 50 років. Василь Петрович — виховав майже 700 танцюристів, серед них Геннадій Сорокивий, Наталя Гула, Олексій Хомутов який став наступником на посаді керівника народного ансамблю танцю «Радість»^[2].

Крім хореографічної діяльності, також писав вірші. Друком вийшли три збірки: «Моя жизнь» (2006), «Танец – мой труд, стихи – увлечение» (2008), «Мои стихи» (2010)^[3].

Василю Громову була встановлена меморіальна дошка у центрі міста 7 листопада 2020 року^[3].

Нагороди

• Орден вітчизняної війни 2-го ступеня (6.04.1985)^[4]
• Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• Почесна грамота Міністерства культури України (2003)
• Заслужений працівник культури України (1973)
• Заслужений працівнику культури РРФСР (1973)
• Почесний знак Міністерства культури СРСР (1967)
• Почесний громадянин міста Вовчанська (1998)
• Заслужений артист естрадного мистецтва України (відзнака Асоціації діячів естрадного мистецтва України)^[1]