Групова форма навчання

Групова́ фо́рма навча́ння — форма навчальної діяльності учнів на занятті, що характеризується об'єднанням учнів у групи.

Історія

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї Жан-Жака Руссо, Йоганна Песталоцці та Джона Дьюї про вільний розвиток дитини.

Різновидом групового навчання у межах класно-урочної системи стала белл-ланкастерська система (походить від прізвищ пастора-педагога Ендрю Белла і вчителя Джозефа Ланкастера). Розвиваючи ідеї Яна Коменського, автори цієї системи запропонували систему взаємного навчання.

Заняття проводилися у залах для 300 і більше учнів, поділених на групи по 10—15 осіб, закріплених за моніторами (старшими учнями), які щодня одержували завдання від учителя і працювали з молодшими. Учні у таких школах швидше, ніж у звичайних, оволодівали уміннями і навичками, однак їхніх знань було недостатньо для подальшого навчання^[1].

Вплив групової роботи на якість знань

Дослідження групової роботи свідчать, що вона сприяє:

• активації навчання;
• підвищенню якості навчання;
• розвитку самостійності;
• формуванню вміння слухати та вести конструктивний діалог із однокласниками;
• відчуттю відповідальності за результати роботи своєї групи;
• формуванню позитивної мотивації учнів^[2].