Грушко Василь Семенович

Грушко Василь Семенович (15 вересня 1923, с. Веселий Поділ Урицького району (зараз Сарикольський район), Костанайська область, Казахстан — 3 лютого 1979, м. Тараз) — учасник Радянсько-німецької війни, стрілець-розвідник взводу пішої розвідки 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії червоноармієць^[1].

Грушко Василь Семенович
Народження	15 вересня 1923(1923-09-15) с. Веселий Поділ Урицького району (зараз Сарикольський район), Костанайська область, Казахстан
Смерть	3 лютого 1979(1979-02-03) (55 років) м. Джамбул (зараз Тараз),Казахстан
Поховання	Тараз
Країна	СРСР
Рід військ	стрілецькі війська
Роки служби	1942—1944
Звання	гвардії червоноармієць
Командування	стрілець-розвідник взводу пішої розвідки 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонопрапорної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви	Радянсько-німецька війна Чернігівсько-Прип'ятська операція Битва за Дніпро Битва за Київ (1943)
Нагороди	Медалі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грушко.

Біографія

Народився 15 вересня 1923 року в с. Веселий Поділ Урицького району (зараз Сарикольський район), Костанайська область, Казахстан. Закінчив 7 класів школи, працював у колгоспі.

В Червоній Армії з 1942 року. У квітні 1943 року червоноармієць Грушко став розвідником взводу пішої розвідки 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Свою першу нагороду, медаль «За відвагу», Грушко отримав за участь у Курській битві, за дії на берегах річки Нежівка в Орловській області. В нагородному листі командир 212-го гвардійського стрілецького полку гвардії полковник Борисов М. С. написав, що 4 серпня 1943 року Грушко разом з групою бійців проводив розвідку місця форсування річки для наступу. Діяв рішуче і хоробро. Переправившися через річку, бійці вийшли у тил противника, розвідали його розташування, а потім, разом з наступаючою піхотою, вдарили в тил ворога, давши можливість успішно форсувати річку^[2].

Особливо відзначився В. С. Грушко при форсуванні річки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). В ніч з 22 на 23 вересня 1943 року Грушко у складі розвідгрупи гвардії лейтенанта Полякова В. Х. переправився через Дніпро в районі сіл Козаровичі — Глібівка. Розвідгрупа здобула цінні відомості про розташування противника в місці форсування Дніпра частинами 75-ї гвардійської стрілецької дивізії. В наступних боях на плацдармі проявив мужність і героїзм.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії червоноармійцю Грушку Василю Семеновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»^[3].

В 1944 році Грушко був тяжко поранений і демобілізований.

Після лікування і повернення до Казахстану працював старшим агрономом Джамбульської обласної станції захисту рослин (за іншими даними — начальником станції^[4]).

Помер 3 лютого 1979 року. Похований на міському кладовищі м. Тараз.

Нагороди

• медаль «Золота Зірка» № 1554 Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943)
• Орден Леніна
• Медаль «За відвагу»
• Медалі

Пам'ять

• Ім'я Героя носить одна з вулиць м. Тараз.
• В м. Тараз на будинку 27 по вул. Айтиєва, де жив Герой, встановлено меморіальну дошку.