Поляков Володимир Хомович

Володи́мир Хо́мович Поляко́в (рос. Владимир Фомич Поляков; 1923, Макарове — †26 вересня 1943) — радянський офіцер, учасник німецько-радянської війни, командир взводу розвідки 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії лейтенант^[1].

Володимир Хомович Поляков
рос. Владимир Фомич Поляков
Народження	1923(1923) Макарово (Саратовська область)
Смерть	26 вересня 1943(1943-09-26) біля села Ясногородка (Вишгородський район Київської області)
Поховання	Ясногородка
Країна	СРСР
Рід військ	піхота
Освіта	Московське вище військове командне училище (1942)
Роки служби	1941–1943
Звання	гвардії  Лейтенант
Командування	взвод розвідки 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви	Німецько-радянська війна • Битва за Дніпро • Чернігівсько- Прип'ятська операція
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поляков.

Біографічні відомості

Народився в 1923 році в селі Макаровому (нині Ртищевського району Саратовської області) в сім'ї селянина. Жив у місті Ступіному. У 1933–1941 роки навчався в середній школі № 1 міста Ступіного, отримав середню освіту. По закінченню школи у 1941 році працював учнем токаря.

У червні 1941 року воював під Каширою у складі винищувального батальйону^[2][3].

16 жовтня 1942 року, після закінчення Московського піхотного училища ім. Верховної Ради РРФСР, В. Ф. Поляков був направлений до діючої армії на Західний фронт. З 6 квітня 1943 року він воює на Центральному фронті у складі 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Командував взводом пішої розвідки 212-го гвардійського стрілецького полку. В період Чернігівсько-Прип'ятської операції 1943 року неодноразово забезпечував командування полку важливими відомостями про угруповання і дії противника. Під час наступу на місто Бахмач взвод розвідки під командою Полякова своєчасно попередив командування про засідку противника^[2][3]. За звільнення міста Бахмач 75-та гвардійська стрілецька дивізія (СРСР) була удостоєна найменування «Бахмацька»^[4], а гвардії лейтенант Поляков був нагороджений орденом Червоної Зірки^[5].

Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро та утриманні плацдарму на північ від Києва у вересні 1943 року.

У ніч на 22 вересня 1943 року розвідники приховано переправилися через Дніпро, проникнули на пристань Глібівка (Вишгородський район Київської області), провели розвідку ворожих сил і укріплень, що допомогло успішно форсувати водну перешкоду підрозділами дивізії і захопити плацдарм на її правому березі. В боях на плацдармі проявив мужність і героїзм. Загинув у бою 26 вересня 1943 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії лейтенанту Полякову Володимиру Хомовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно)^[6].

Разом зі своїм командиром звання Героя Радянського Союзу удостоєні п'ять бійців його взводу: Грушко В. С., Єдунов І. Г., Зачеславський В. Н., Попов І. П. (посмертно), Шабалін В. І. (посмертно).

Похований в селі Ясногородці Вишгородського району Київської області в братській могилі.

Відзнаки і нагороди

• медаль «Золота Зірка» № ---- Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943)
• Орден Леніна
• орден Червоної Зірки
• Почесний громадянин міста Ступіного (Московська область, РФ)

Пам'ять

Меморіальна дошка на братській могилі в Ясногородці

• В місті Ступіно ім'ям Полякова названо сквер, в якому встановлено бюст Героя.
• На будинку в місті Ступіно, де жив Герой, встановлено меморіальную дошку.
• В селі Ясногородка на братській могилі, де похований Герой, встановлено пам'ятник та меморіальну дошку.