Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Грінченко Олександр Маркович
український учений-ґрунтознавець З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Олекса́ндр Ма́ркович Грі́нченко (* 23 червня 1904, — † 1998) — український вчений-ґрунтознавець радянських часів, доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент Української академії сільськогосподарських наук, заслужений діяч науки УРСР. Репресований сталінським режимом.
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Олександр Маркович народився 10 червня 1904 року с. Довгеньке, тепер Тальнівський район.
1921 року по закінченні школи йде з дому — батьки не хотіли, щоб він вчився — вдома потрібні були робочі руки.
У 1923 році закінчив Уманську сільськогосподарську профшколу.
У 1926 році закінчив Уманський сільськогосподарський інститут по фаху агроном-рільник, в часі навчання працював практикантом та лаборантом хімічної лабораторії, керівником якої був професор Б. М. Шершавицький.
З 1926 по 1929 роки науковий співробітник Уманської сільськогосподарської дослідної станції. Досліджував «Динаміку азоту і фосфору в парах трьохпільної сівозміни» — видано лабораторією. З 1928 року завідував агрохімічною лабораторією.
У 1929 році переходить до Харківського сільськогосподарського інституту — відряджений до аспірантури. 1931 року закінчив аспірантуру за спеціальністю «фізико-хімія ґрунтів».
1932 — у складі бригади зі складання карти районів вапнування УРСР, виданої 1932 під редакцією академіка О. Н. Соколовського. В 1934-1935 роках — у складі бригади ґрунтознавства разом з В. І. Крокосом під керівництвом Г. Г. Махова.
У 1935 році став штатним доцентом кафедри ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту.
У січні 1937 року затверджений у вченому званні доцента.
У 1938 році в часі «єжовщини» був ув'язнений 9 місяців, також були засуджені Гринь Г. С. та Соколовський О. Н. Після реабілітації продовжує працю, 1940 року — кандидат сільськогосподарських наук.
У часі радянсько-німецької війни — у народному ополченні, працював на будівництві Харківського комплексу оборонних споруд. Евакуюється з інститутом в Узбекистан до міста Катта-Курган.
У 1944 році повертається інститут, призначений заступником директора по адміністративно-господарській роботі — по 1948 рік. В 1947–1952 роках — декан факультету.
Учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1954–1955 років.
У 1955 році захистив докторську дисертацію на тему «Окультурювання солонцевих ґрунтів Середнього Придніпров‘я».
З 1957-1959 роки заступник директора Харківського сільськогосподарського інституту з наукової роботи.[1]
З 1959 по 1969 роки— ректор Харківського сільськогосподарського інституту.
З 1969 по 1989 рік завідував кафедрою ґрунтознавства.
Розробив теоретичні основи та практичні заходи щодо окультурення й підвищення родючості солонцевих і підзолистих (кислих) ґрунтів Лісостепу й Полісся УРСР.
У 1964 році присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки Української РСР.
Після смерті кремований, прах зберігають на колумбарії Другого міського кладовища Харкова.
Remove ads
Праці
Олександр Маркович автор понад 150 наукових праць, в їх числі: 3 монографії та ряд лекцій з питань агрогрунтознавства. Розробив теоретичні основи та практичні заходи щодо окультурення й підвищення родючості солонцевих і підзолистих (кислих) грунтів Лісостепу і Полісся.
Основні праці:[2]
- Новый универсальный метод определения обменной емкости поглощения в почвах. Почвоведение. 1938. № 1
- Плодородие почв и пути его повышения. Харьков, 1976
- Окультуривание солонцовых почв и повышение их плодородия. Харьков, 1979
- Окультуривание почв - основа повышения природно-экономического плодородия: учебнное пособие. Харьков, 1984.
Remove ads
Відзнаки та нагороди
- орден Леніна;
- орден «Знак пошани»;
- медаль «За доблесну працю у Великів Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»;
- медаль «За трудову відзнаку»;
- 5 медалей ВДНГ.
Примітки
- УРЕ [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Вісник ХНАУ
- Грінченко Олександр Маркович [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads