Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Губкіна Євгенія Ігорівна

українська архітекторка, історикиня архітектури З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Губкіна Євгенія Ігорівна
Remove ads

Євгенія Ігорівна Губкіна (англ. Ievgeniia Gubkina; нар. 7 травня 1985, Харків) — українська архітекторка, історикиня архітектури та містобудування, кураторка, яка спеціалізується на архітектурі та містобудуванні XX століття в Україні та мультидисциплінарному підході до вивчення спадщини. Співзасновниця громадської організації Urban Forms Center[1] та авангардного жіночого руху «Модерністки»[2].

Коротка інформація Євгенія Губкіна, Народилася ...
Remove ads

Біографія

Народилася в Харкові в родині архітекторів.

У 2008 році з відзнакою закінчила архітектурний факультет Харківської національної академії міського господарства за спеціальністю «містобудування».[3] Під час навчання у 2006–2008 роках — лауреатка стипендії імені О. М. Бекетова.

У 2008–2011 роках навчалася в аспірантурі того ж закладу за спеціальністю «Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури».[4]

Remove ads

Діяльність

Узагальнити
Перспектива

У 2006–2008 роках займалася архітектурною діяльністю, зокрема працювала у ВАТ «Харківський проектний інститут».[5]

У 2014 році стала засновницею громадської організації Urban Forms Center[6], розпочавши активістську діяльність у сфері архітектури, дослідження, популяризації й захисту архітектурної спадщини[7][8][9][10][11][12][13].

У 2015–2018 роках — дослідниця Центру міської історії Центрально-Східної Європи у Львові.[14][15] Започаткувала й курувала розвиток перших в Україні літніх архітектурних і міждисциплінарних шкіл, зокрема шкіл «Новий Львів» у Львові (2015)[16] та «Ідея міста: перевірка реальністю» у Славутичі (2016)[17].

Перша книга дослідниці — «Slavutych: Architectural Guide» — вийшла друком 2015 року в берлінському видавництві «DOM Publishers» (тримовне видання: англійською, українською й російською мовами). Її темою стала архітектура останнього радянського міста Славутич, побудованого після Чорнобильської катастрофи для працівників Чорнобильської атомної електростанції.[18]

У 2019 році як підсумок багаторічного дослідження у видавництвах «Основи» (Київ) і «DOM Publishers» (Берлін) опубліковано другу книгу — «Soviet Modernism. Brutalism. Post-Modernism. Buildings and Structures in Ukraine 1955–1991» [19][20]. Її видано англійською мовою й супроводжено фотографіями об’єктів радянської архітектури другої половини XX ст. з різних регіонів України[21].

У 2020 році — кураторка мультимедійного онлайн-проєкту «Енциклопедія архітектури України».[22] Працюючи в полі архітектури, історії, критики, кінематографу й візуального мистецтва, за допомогою різних медіаінструментів, проєкт продемонстрував панораму архітектури України[23], а його куратори й учасники запропонували аналіз того, як суспільство формує архітектуру і як архітектура формує суспільство.[24][25] Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду і Zagoriy Foundation.

У 2021 році — авторка і сценаристка аудіовізуального дійства «Український конструктивізм»[26], створеного на перетині сучасного візуального мистецтва, балету, електрофолк музики й історичної драми. У проекті брали участь українські музиканти Ната Жижченко (Onuka) та Євген Філатов (the Maneken), українсько-данський художник і архітектор Сергій Святченко[27] і данський балетмейстер Себастіан Клоборг. В основу сценарію покладено історію архітекторки Лотте Стам-Бейсе — однієї з перших жінок школи Баугауз, яка у 1932—1933 роках працювала у Харкові, проектуючи у складі команди архітекторів соцмісто тракторного заводу «Новий Харків» (після переїзду до Нідерландів вона стала головною архітекторкою післявоєнного Роттердама).[28] Проект утілено в життя за сприяння Українського культурного фонду.

Дослідниця регулярно публікує наукові й публіцистичні тексти в українських і закордонних часописах, а також в онлайн-медіа (The Calvert Journal[29], Springerin, RGOW[30], Obieg[31], ERA21, Dérive[32], Tribune[33]). З 2021 року — колумністка українського видання міжнародного глянцевого журналу «L’Officiel», у якому надрукувала низку статей про архітектуру й інтерв’ю з відомими архітекторами, зокрема з Михайлом Будиловським[34].

Унаслідок початку повномасштабної війни Росії проти України 2022 року Євгенія Губкіна разом із донькою була змушена залишити рідний Харків. Вони знайшли притулок у Юрмалі, потім у Парижі, і зрештою оселилися в Лондоні, де дослідниця отримала стипендію Рендольфа Квірка в Університетському коледжі Лондона.[35]

Працюючи в Лондоні, Євгенія Губкіна активно виступає з публічними лекціями, доповідями на конференціях, симпозіумах і інших публічних заходах у різних країнах Європи. Крім того, вона дає інтерв'ю й публікує есеї й маніфести. Її експертний голос став одним із найпомітніших голосів, що закликають до захисту української культурної спадщини під час війни, апелюючи до бездіяльності міжнародних організацій в цій сфері.[36][37][38][39][40]

Remove ads

Бібліографія

Авторські книги:

  • Slavutych: Architectural Guide (English, Ukrainian and Russian Edition), Berlin: DOM publishers, 2015. ISBN 978-3869224244
  • Soviet Modernism. Brutalism. Post-Modernism. Buildings and Structures in Ukraine 1955–1991. Berlin: DOM publishers, 2019. ISBN 978-3-86922-706-1

Книги за редакцією:

  • Баугауз — Запоріжжя. Запорізький модернізм і школа Баугауз: Універсальність явищ. Проблеми збереження модерністської спадщини / заг. ред. та упоряд. Є. І. Губкіної. — Х.: ТОВ «Діса Плюс», 2018. — 512 с. : іл. ISBN 978-617-7645-32-9.

Джерела

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads