Гуляк Олег Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гуляк.

Оле́г Ві́кторович Гуля́к (8 січня 1972, Новий Буг, Миколаївська область) — український військовик, генерал-майор, генеральний директор АТ «Укроборонпром» (з 21.10.2024)^[1]. Командувач Сил логістики Збройних Сил України (2021—2024).

Олег Вікторович Гуляк Олег Вікторович Гуляк
Генерал-майор
Генеральний директор АТ «Укроборонпром»
Загальна інформація
Народження	8 січня 1972(1972-01-08) (53 роки)  Но́вий Буг, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
Alma Mater	Новосибірське вище загальновійськове командне училище[ru] Національний університет оборони України
Ступінь	кандидат юридичних наук, доцент
Військова служба
Роки служби	з 1993
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Аеромобільні механізовні війська
Формування	Командування сил логістики Збройних Сил України
Війни / битви	Українська миротворча місія в Іраку Російсько-українська війна
Командування
2021 — 2024 КСЛ ЗС, командувач 2012 — 2021 Військова академія, начальник 2010 — 2012  6 АК, нач. штабу 2007 — 2010  95 ОАеМБр, командир 2005 16-а МБр (нині 45 ОДШБр), нач. штабу 2005 72-й ОМБ українського контингенту в Іраку (7 ОМБр), командир 2004 — 2005 72-й ОМБ українського контингенту в Іраку (7 ОМБр), нач. штабу
Нагороди та відзнаки
Медаль «За військову службу Україні» Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України) Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)

Біографія

Народився 8 січня 1972 року в місті Новий Буг на Миколаївщині. Закінчив Новосибірське вище загальновійськове командне училище^[ru][2].

Розпочав свою військову кар’єру в 1993 році на посаді заступника командира розвідувальної роти 1-ої аеромобільної дивізії (м. Болград, Одеська область)^[3].

З 2004 по 2005 рік проходив службу на посаді начальника штабу 72-го окремого механізованого батальйону українського миротворчого контингенту в Іраку. В 2005 році став командиром 72-го окремого механізованого батальйону.

В 2005 році став начальником штабу, а в 2006 - командиром 16-ої окремої механізованої бригади.

З 2007 по 2010 рік був командиром 95-ї окремої аеромобільної бригади.

Перший заступник командира 6-го армійського корпусу (2010—2012).

Згодом став начальником Одеської військової академії (2012—2021).

Також обіймав посаду заступника командуючого силами антитерористичної операції (2017—2018)^[4][5].

З 2021 по 2024 рік - Командувач Сил Логістики ЗСУ.

29 лютого 2024 року звільнений з посади командувача Сил логістики Збройних Сил України^[6].

З 1 липня 2024 року займає посаду радника генерального директора з питань військового співробітництва в Акціонерному товаристві "Українська оборонна промисловість".

З 5 вересня 2024 року В.о. Генерального директора «Укроборонпрому». ^[7]

21 жовтня 2024 року призначений Генеральним директором АТ^[8][9].

Нагороди та відзнаки

• орден Богдана Хмельницького III ступеня (13 квітня 2023) — за вагомий особистий внесок у розвиток оборонно-промислового комплексу України, самовідданість і професіоналізм, виявлені у створенні високотехнологічної продукції в умовах воєнного стану, багаторічну сумлінну працю^[10];
• Медаль «За військову службу Україні» (18 серпня 2009) — за особливі заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, охорону конституційних прав і свобод людини, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового і службового обов'язку, та з нагоди 18-ї річниці незалежності України^[11];
• Відзнака «Знак пошани»;
• Медаль «10 років Збройним Силам України»;
• Медаль «15 років Збройним Силам України»;
• Медаль «За сумлінну службу» І та ІІ ступеня;
• Знак Пошани, (Одеса)^[12];
• Нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Хрест Військова честь»;
• Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест»;
• Відзнака Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя».