У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гурський.
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
В 1984 році закінчив Новороздільську середню школу №1. В 1985/87 роках проходив строкову служба в РА, де опанував професію танкіста. В 1987/92 роках — студент Львівського лісотехнічного інституту. З 1992 року — майстер лісу Козівського лісництва Сколівського держлісгоспу; помічник лісничого Любинцівського лісництва. З 1993 року — інженер лісових культур Стрийського держлісгоспу. З 1994 року — інженер відділу Державного лісогосподарського об’єднання «Львівліс». В 1995/2023 роках — лісничий Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу (згодом ДП «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр», лісничий Грядівського лісництва).
Учасник Майдану 2004 року та Революції Гідності 2013-2014 років. З 4 вересня 2014 року брав участь добровольцем в Російсько-українській війні, навідник танку 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. В його послужному списку – ліквідація Путилівського мосту, участь у боях за Донецький аеропорт, Дебальцеве, оборона Широкиного. Демобілізувався 5 вересня 2015 року.
В 2017 році підписав контракт про військову службу з 10-ю окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». З лютого по серпень у складі танкового батальйону бригади виконував бойові завдання на Донеччині (район промзони Авдіївки); лінії зіткнення поблизу міста Попасна та на Світлодарській дузі.
26 лютого 2022 року приєднався до 1-го взводу танкового батальйону 59-ї окремої мотопіхотної бригади ім. Якова Гандзюка. Виконував бойові завдання під час захисту Миколаєва, Одеси, звільнення Херсона. З листопада 2022 року підрозділ обороняв Донецький напрямок. 5 вересня 2023 року загинув у бою під час штурму поблизу Невельського. 9 вересня 2023 року був похований на Брюховицькому цвинтарі.
Remove ads
Нагороди
Орден «За мужність» II ступеня (6 червня 2025, посмертно)— за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[1].
Орден «За мужність» III ступеня (3 листопада 2015)— за особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку[2]
21 березня 2023 нагороджений Почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» наказом Головнокомандувача 3CУ № 583
Інші нагороди:
Відзнака Президента України "За участь в антитерористичній операції" (Указ Президента України від 17-го лютого 2016 року, №53/2016)
Орден «Честь і слава» від ГО «Спілка бійців та волонтерів ATO» «Сила України» (2 грудня 2016)
Відзнака «Почесний знак Святого Юрія» (посмертно) №974 [3]
Відзнака «Оперативне тактичне угрупування Луганськ» від Командування OTY «Луганськ» (№141; 1 лютого 2018)
Медаль «Незламному Захиснику України» від командування 59 ОМБр ім. Я.Ганзюка (наказ від 11 липня 2023)
Медаль «За відвагу» за представленням OCYB «Таврія» (наказ 265 від 18 липня 2023)
Почесна грамота Державного агентства лісових ресурсів України (наказ №377-к від 03.10.2017)
Remove ads
Статті, новини, дописи
Узагальнити
Перспектива
Файл:Memorial tablet on Rynok Square.jpgІнформаційна дошка становлена Львівською міською радою на площі Ринок
Про нагородження орденом:
"Лісничого Брюховицького лісництва нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня"[4]
Після смерті Тараса про нього було написано декілька інформативних статей та новин:
"Важка втрата: за Україну загинув уродженець смт Розділ Тарас Гурський"[5] (Вісник Розділля)
"На Львівщині прощаються із трьома захисниками"[6] (Суспільне Львів)
"Про світлої пам’яті Воїна, уродженця Роздолу Тараса Гурського, який загинув у бою 5 вересня 2023 року, – з нагоди його Дня народження"[7] (Вісник Розділля)
"Віра ГУРСЬКА: душевні свідчення матері новітнього Героя"[8] (Вісник Розділля)
А також вірші, написані про воїна, після загибелі:
■ Тепер, Тарасе, нам світи із небаСвіти невтомно, як і жив, світи.Бо Україні того світла треба.Щоб в сутінках дістатись до мети.Ти нам тепер світи... (автор - Леся Харчишин)
■ Твоя Любов не поміщається у слові "був".Їй тісно там. Для Дій бракує місця.Я знаю, Ти Вкраїну й в небі не забув.Вона твоя і перша, і остання пісня...Вона жива. Така жива,Що я живіших і дієвіших не знаю.І хоч закінчилась Твоя війна.Твоя Любов "своїх" на полі бою - не лишає...І не кажіть мені, що сильно я грішу,Коли о.р.д.у ненавиджуШалено. Дико. Люто.За ту, розстріляну впритул чиюсь Весну.За те, не сповнене чиєсь післявоєнне літо... (автор - Леся Харчишин)
■ Ти ще прийдеш...Коли бурштином стане виноград,Захочеш поглядом із вічності торкнутись грона.Незримим поштовхом будешВсім Тим, для кого - найсвятіше Перемога..Ти ще прийдеш... Зимою. В снігопад.Раптовим вітром увійдеш в оселю.Присядеш спомином обік стола,Коли родина накриватиме на стіл Святу Вечерю...Ти ще прийдеш...Зорею, в той свій сад.Світанком тихо посидиш на ганку...Хмаринкою по небу пропливеш...Й дощем ту, рідну землю, скропиш зранку...Ти ще прийдеш... Не раз прийдеш.А НИНІ-КОЖНУ МИТЬ ЖИВЕШУ діях Тих, кому казав "робити вітер".Незламним ясенем щодень ростешВ Любові Тих,кого навчив любити..... (автор - Леся Харчишин)
■ Коли такі, як ти, відходять взасвіти,То довго ще разом із нами-плаче небо...Ще довго яблуневі сумуватимуть сади...Й вино, скоріш за все не "визріє", як треба..Великий Патріот. Хрисиянин...Чудовий син... Найкращий тато... Хотіли б нині рідні і близькі-обіймами, Не спомином тебе вітати.. З тобою поруч-посидіти за столом. Вино твоє домашнє-продегустувати... Як би не 5 вересня. І те, що потім "на щиті" Тебе везли до хати... Ти слави, брате, не шукав, Бо серце чисте - похвальби не потребує. Життя своє - у боротьбі поклав За нас усіх... За землю - любу-рідну.. Оту Любов до української землі.. Тобі із молоком своїм передавала мати.. Учила не лише ходити по стерні, А й соколом - аж в піднебесся долітати.. Тобі завдяки - ми іще живі.. Любов твоя нетлінна-проросла у дітях. Благослови (тепер уже з небес) Перемогти...І Україну, так як ти, - любити.. Не забувай, прошу.. про нас...У тім великім вже Небеснім Легіоні...Ти - нам взірець. Дороговказ...Ти Світло наше - в ще не зовсім світлій долі...(автор - Леся Харчишин)
Меміоральна дошка у місті Новий Розділ, Місце пам'яті та слави
Remove ads
Вшанування пам'яті
25 лютого 2024 року під час урочистості відкриття Місця пам’яті і слави в Новому Роздолі (де в дитинстві Тарас вчився) відкрили меморіальну дошку герою.[9]
