Гурічев Андрій Вікторович

Андрі́й Ві́кторович Гу́річев (26 червня 1991, Новомиргород^[1] або Кіровоград^[2] — 5 серпня 2015, Ленінське, Донецька область) — український пауерліфтер та військовослужбовець, вояк-доброволець (позивний «Барс»), командир взводу спостереження і технічних засобів спостереження 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Чемпіон світу з пауерліфтингу. Загинув під час російсько-української війни.

Гурічев Андрій Вікторович
Лейтенант
Загальна інформація
Народження	26 червня 1991(1991-06-26) м. Новомиргород, Кіровоградська область
Смерть	5 серпня 2015(2015-08-05) (24 роки) смт Ленінське, Донецька область (мінно-вибухова травма)
Alma Mater	СНУЯЕіП
Псевдо	«Барс»
Військова служба
Роки служби	2014—2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	57 ОМПБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої під Горлівкою
Командування
командир взводу
Нагороди та відзнаки
Орден «Народний Герой України»

Біографія

Меморіальна дошка на фасаді Златопільської гімназії

Народився 26 червня 1991 року. Три роки навчався в Новомиргородській ЗОШ № 2. У 2008 році із золотою медаллю закінчив Златопільську гімназію, пізніше — Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості. З 9-го класу захопився пауерліфтингом. Першу нагороду отримав вже в старших класах (тренер Олександр Аркадійович Шаповал), а у 2012 році здобув «золото» на чемпіонаті світу. Другу освіту здобував на факультеті фізичного виховання Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Навчався, працюючи тренером у фітнес-клубі «Зірка», і у віці 23 років вже возив на міжнародні змагання своїх вихованців. Майстер спорту України міжнародного класу, неодноразовий чемпіон України, призер кубків України, чемпіон світу і чемпіон Європи-2012.

Загинув між одинадцятою годиною вечора та дванадцятою ночі з 4 на 5 серпня 2015 року в результаті мінометного обстрілу спостережного пункту на териконі шахти «Південна» поблизу смт Ленінське за 800 метрів від окупованої Горлівки. Міна розірвалася в двох метрах від бійців, загинув солдат 54-го батальйону Валерій Трофимчук; Андрій дістав важкі поранення і помер від втрати крові дорогою до лікарні. Калібр міни — саме той, якого не повинно бути згідно з Мінськими домовленостями в зоні бойових дій.

Прощання з Андрієм Гурічевим відбулося 8 серпня 2015 року в Новомиргороді^[3][4]. Того самого дня його поховали на центральному цвинтарі Новомиргорода, неподалік входу на центральній алеї. Залишилися батьки й молодший брат.

Нагороди

• За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (29 жовтня 2016, посмертно).
• 14 серпня 2015 року нагороджений відзнакою Кіровоградської області «За мужність і відвагу».^[5]
• 31 березня 2018 року нагороджений орденом «Народний Герой України» (посмертно)^[6].

Пам'ять

• 14 жовтня 2015 року, у День захисника України, на фасаді приміщення Златопільської гімназії, яку закінчив Андрій, відкрили меморіальну дошку^[7].
• 13 листопада 2015 року рішенням сесії Новомиргородської міської ради іменем Андрія Гурічева назвали вулицю в його рідному місті.