Гінзбург Євгенія Соломонівна

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Гінзбург.

Євге́нія Соломо́нівна Гі́нзбург (рос. Евгения Соломоновна Гинзбург; 20 грудня 1904, Москва — 25 травня 1977, Москва) — журналістка, мемуаристка, кандидат історичних наук. Мати письменника Василя Аксьонова.

Євгенія Гінзбург
Евгения Гинзбург
Народилася	20 грудня 1904(1904-12-20)[1][2][3] або 20 грудня 1903(1903-12-20)[4]  Москва
Померла	25 травня 1977(1977-05-25)[1][5][…]  Москва
Поховання	Кузьмінське кладовище
Громадянство	Російська імперія →  СРСР
Місце проживання	House-Museum of Vasily Aksyonovd
Діяльність	журналіст, мемуарист
Alma mater	Татарський державний гуманітарно-педагогічний університетd і Казанський державний університет
Заклад	Казанський державний університет
Знання мов	російська[5]
Мова творів	російська
Партія	КПРС
У шлюбі з	Pavel Aksyonovd
Діти	Аксьонов Василь Павлович
Гінзбург Євгенія Соломонівна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Євгенія Гінзбург народилася в Москві, у єврейській родині уродженця Гродно, фармацевта Соломона Абрамовича (Натановича) Гінзбурга (1876–1938) і його дружини Ревекки Марківни (1881–1949), уродженки Вільно^[6][7][8].

З 1920 по 1922 рік Євгенія Гінзбург навчалася в Казанському університеті, на факультеті суспільних наук, після чого перевелася на 3-й курс суспільного відділення Казанського Східного педагогічного інституту, який закінчила в червні 1924 року (спеціальність історія, надалі захистилася як кандидат історичних наук). Член ВКП(б) з 1932 року, працівник освіти в Казані, співробітник обласної газети «Червона Татарія» (рос. Красная Татария).

Була репресована в 1937 році, засуджена до тюремного ув'язнення Воєнною колегією Верховного суду за статтею 58, пункт 8, 11, звинувачена за участь в троцькістській терористичній організації. Вирок: 10 років тюремного ув'язнення з поразкою в правах на 5 років та з конфіскацією майна^[9]. У серпні того ж року як «батько і мати ворога народу» були заарештовані її батьки. Провела 10 років у тюрмах (у тому числі в Бутирках і Ярославському політізоляторі) і колимських таборах (Ельген, Таскан), 8 років у «безстроковому» засланні.

У засланні в Магадані Євгенія Гінзбург вийшла заміж за ув'язненого доктора Антона Яковича Вальтера. Пара удочерила дівчинку, повну сироту Антоніну Хінчинську (згодом актриса Антоніна Павлівна Аксьонова^[10][11]).

Після реабілітації в 1955 році відновила членство в КПРС.

Гінзбург майже 10 років провела у Львові, де жила за адресою вулиця Шевченка, 8, разом з третім чоловіком Антоном Вальтером. Після його смерті в 1966 році знову переїхала до Москви, на вулицю 1-а Аеропортівська, працювала в журналістиці. У Львові Гінзбург створила і альтернативний варіант «Крутого маршруту», що відрізнявся куди більш різкою і послідовною антисталінською риторикою. За деякими відомостями, він називався «Під покровом Люциферового крила». Але в 1965 році, побоюючись нового арешту й заслання у зв'язку з посиленим переслідуваннями українських націоналістів, Гінзбург знищила цей рукопис і всі його чернетки^[12].

Похована в Москві на Кузьмінському кладовищі.

Мати письменника Василя Аксьонова, дружина голови Казанського міськради Павла Аксьонова. Старший син Олексій — від першого шлюбу з доктором Дмитром Федоровим, викладачем Першого ленінградського медінституту, загинув під час блокади Ленінграда, де його з батьком застала війна. Сестра — Наталія Соломоновна Гінзбург, соціолог, співробітник лабораторії економічної соціології в Ленінградському фінансово-економічному інституті.

Творчість

Автор книги спогадів «Крутий маршрут» (1967, друга частина — 1975–1977), одного з перших літературних творів, що розповідають про сталінські репресії в СРСР. Перша публікація відбулася в Мілані (видавництво «Мандадорі», 1967 рік), куди вона була вивезена у вигляді аудіозапису. Вивезення і подальша публікація були зроблені без відома автора. У СРСР «Крутий маршрут» уперше виданий у 1988 році, до цього поширювався у самвидаві.

Публікації роману в журналі "Новий мір" став на заваді його тодішній головний редактор Олександр Твардовський. який сказав: " Вона (Гінзбург) помітила, що не все у порядку, лише тоді, коли стали саджати комуністів. А коли знищували селянство, вона вважала це цілком природнім".

У книзі авторка припустилася кількох антиукраїнських випадів. Зокрема, у карикатурному вигляді зобразила українську письменницю Зінаїду Тулуб, з якою опинилася в одному вагоні під час етапування на заслання. Також вмістила цілком вигаданий епізод про випадок людожерства, який нібито вчинив у таборі зек-українець, атрибутований як "Куліш з Полтавщини".

У 2009 році на основі книги «Крутий маршрут» було відзнято фільм У вихорі (англ. Within the Whirlwind)^[13].