Гіперінфляція

Гіперінфляція — інфляція, що вийшла з-під контролю, ситуація, коли ціни стрімко зростають разом зі швидким знеціненням грошової одиниці. Формально гіперінфляцію визначають як інфляцію з темпами понад 50 % на місяць^[1]. У неформальному використанні термін може застосовуватися до набагато менших темпів інфляції.

Німеччина, 1923: банкноти втратили свою цінність настільки, що їх використано як шпалери.

Гіперінфляція

Гіперінфляція у Вікісховищі

Гіперінфляція в Аргентині

Формальний критерій гіперінфляції був введений американським вченим Філіпом Кейганом^[en]. Початком гіперінфляції вважають місяць, у якому зростання цін вперше перевищує 50 %, а кінцем — місяць, попередній тому, у якому зростання цін падає нижче цієї критичної точки та не досягає її знову хоча б протягом року.

Прикладом країн, де була присутня інфляція, що переходить у гіперстадію, є Німеччина 1920—1923 рр., Австрія 1921—1923 pp., СРСР 1921—1924 pp., Греція 1943—1944 pp., Угорщина 1945—1946 рр., Латиноамериканські країни 1970—1980 рр.

Так, у Німеччині після першої світової війни з 1922 до 1923 pp. ціни зросли з 1 до 10.000.000.000. Тобто, якщо за певний товар на початку 1922 р. потрібно було сплатити 1 марку, то наприкінці 1923 р. — вже 10 млрд марок^[2]. Гіперінфляція Угорщини після Другої світової війни встановила рекорд за найвищим місячним рівнем інфляції за всю історію  – 41,9 квадрильйона відсотків (4,19×10¹⁶ %; 41 900 000 000 000 000 %) за липень 1946 року^[3].

Причини виникнення

Основною причиною виникнення гіперінфляції є раптове та істотне збільшення обсягів грошової маси, яка не підтримується відповідним зростанням пропозиції товарів та послуг. Це призводить до втрати балансу між попитом та пропозицією грошей (як самих грошей, так і банківських депозитів), втрати довіри до грошей, подібно до «набігу на банк» (англ. bank run).

Зазвичай, уряд вимушений вдатись до друку грошей для компенсації дефіциту бюджету за відсутності можливості позичити гроші (можливо, через небажання кредиторів ризикувати).^[4]

Запровадженням законів про платіжні засоби, контролю за цінами для протидії втрати банкнотами вартості щодо золота, срібла, твердої валюти або товарів не вдається повернути довіру та цінність до паперових грошей. Якщо установа, відповідальна за друк грошей, підтримує випуск нових грошей (грошову емісію), а решта чинників зберігаються незмінними, гіперінфляція не припиняється.^[5]

Гіперінфляцію зазвичай пов'язують з паперовими грішми (банкнотами), оскільки вони краще підходять для збільшення грошової маси: достатньо лише домалювати нулі на друкових матрицях, або, навіть, надрукувати нові цифри на старих банкнотах. Гіперінфляція траплялась в різні часи в різних країнах. Слідом за нею в обіг входили «тверді гроші». Старіші економіки переходили на тверду валюту або на бартер.

Трактування Австрійської школи

Докладніше: Австрійська школа

За визначенням Мюррея Ротбарда, випуск банками (нині, центральним банком) банкнот в обсягах, більших за накопичений резерв «твердої валюти» (золото, срібло, монети з коштовних металів) може називатись інфляцією.^[6]

Коли уряд та банки починають друк нових банкнот, що може призводити до підвищення цін на деякі товари, широкий загал допомагає послабити вплив надмірної пропозиції грошей. Громадянам здається, що зростання цін — мінливе, і що ціни незабаром повернуться до попередніх показників. Тому люди починають накопичувати гроші, оскільки сподіваються придбати в майбутньому за них більше товарів. Як наслідок, ціни зростають повільніше за зростання пропозиції грошей. Уряд отримує більшу кількість справжніх ресурсів від людей ніж очікувалось, оскільки попит людей на ці ресурси стає нижчим.

Незабаром громадяни починають усвідомлювати що відбувається. Виникає враження, що уряд намагається застосувати інфляцію як додатковий податок і що ціни вже не повернуться до попередніх значень. Люди починають скуповувати товари, що призводить до падіння попиту суспільства на гроші, та зростання цін швидшого за зростання грошової пропозиції. Ефект від здуття пропозиції грошей для уряду зменшується. Цей етап є початком неконтрольованого зростання цін.

Прискорення росту цін, своєю чергою, призводить до скарг на «брак грошей», та спонукатиме уряд друкувати нові гроші, що, своєю чергою, викличе ще швидше зростання цін. Через деякий час, вартість грошей наближається до нуля, ціни стають астрономічними, люди відмовляються від грошей та повертаються до бартеру, виробництво зупиняється, прошарки людей з фіксованими доходами (пенсіонери, інваліди тощо) опиняються на межі виживання, люди втрачають мотивацію для роботи, оскільки вимушені витрачати значні зусилля аби позбутись зароблених грошей в обмін на справжні товари.

На цьому етапі економіка майже зруйнована, ринок паралізовано, а суспільство зубожіє.^[7]

Приклади

Україна до сьогодні утримує абсолютний середньорічний рекорд гіперінфляції за підсумками 1993 року (10000 %)^[8]. (Станом на грудень 1993 — 10 156 %)

Історичні приклади

Зразок купюри	Суть
Сто мiльйонiв Б.-пенго, (Б.-пенго = один мільярд пенго), найбільша з усіх купюр що коли-небудь була в обiгу Мiльярд Б.-пенго, тобто Секстильйон пенго	Гіперінфляція в Угорщині в 1945—1946 рр. стала найбільшою за всю історію людства, під її кінець ціни збільшувалися майже в 5 разів за день. Банкнота з найбільшим номіналом в історії становила 1 мільярд Б.-пенго, тобто секстильйон пенго, вона була надрукована, але в обіг так і не вийшла. Гіперінфляцію вдалося приборкати лише після введення в обіг нової державної валюти — форинт.
100 трильйонiв доларiв Зімбабве	Лише перший рік свого існування зімбабвійський долар мав більш-менш стабільний курс, потім він почав стрімко «падати». Через складну економічну ситуацію уряд вводив аграрні чеки i додаткові валюти-грошозамінники, які мали стримати інфляцію але вони також знецінювалися. 2009 року долар Зімбабве завершив своє існування та був виведений з обігу, а на його місце прийшла мультивалютна система. З 2016 року уряд Зімбабве знов почав друкувати гроші, але з великою обережністю, наразі в обігу є банкноти номіналом 2 та 5 доларів.
500 мільярдiв динарiв Югославiї	Югославія в період розпаду країни (1990-тi роки) також пережила гіперінфляцію. Регіони колись єдиної країни проголошували про свою незалежність, і тим самим «конфісковували» свою промисловість та інфраструктуру на власні потреби, податки до центрального бюджету майже припинили надходження. На зміну єдиній Югославській валюті згодом прийшли власні валюти країн що вийшли зі складу країни.
100 мільярдів марок 1923 року	В Німеччині, гіперінфляція відбулась в 1923 році. В 1922 р., банкнота з найбільшим номіналом була 50 000 марок. В 1923 найбільший номінал банкноти був 100 000 000 000 000 марок. В грудні 1923 обмінний курс дорівнював 4 200 000 000 000 марок за 1 долар США.[9] В 1923 році темп інфляції становив 3,25 × 106 відсотки на місяць (тобто, ціни подвоювались кожні два дні). Починаючи з 20 листопада 1923 року, 1 000 000 000 000 старих марок обмінювались на 1 рентенмарку[9].
250 000 000 рублів ЗСФРР 1924 року	Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка була створена як політичне та економічне об'єднання закавказьких республік після Громадянської війни. Але її економіка була в дуже жахливому стані. Гроші доводилося друкувати з величезною швидкістю але i це не допомагало, гіперінфляцію вдалося приборкати лише після її входження в склад СРСР та впровадження Сталінської політики індустріалізації.
5 000 000 рублів Білорусi 1999 року	З 1995 по 2000 роки рубль Білорусі знецінився майже в 30,2 разів. На початок 1999 року офіційний курс був нижче тіньового в 2—2,5 рази. Таким чином, в офіційних доповідях економіка зростала, а по факту була в жахливому стані.
1 000 000 купоно-карбованцiв України 1995 року	Після розпаду СРСР Україна перейшла на ринкову економіку але це супроводжувалося сильною нестабільністю. В 1993 році радянські карбованці були виведені з обігу в Росії, i Україна залишилася єдиною пострадянською державою з карбованцями які швидко знецінювалися. В решті-решт гіперінфляцію вдалося зупинити завдяки вводу в обіг нової грошової одиниці — гривні.
1000 бананових доларів 1942—1945 рокiв	Гроші, випущені Японською імперією під час військової окупації Сінгапуру, Малайї, Північного Борнео, Сараваку і Брунею в 1942—1945 роках називалися в народі «банановими доларами». Вони швидко знецінювалися так як Японія терпіла поразки у боях, а ще їх підробляли в величезних кількостях через те що вони не мали номерів та були погано захищені. Після поразки Японії вона відмовилась міняти їх на інші гроші чи товари.
Керенка 40 карбованців	Казначейські квитки зразка 1917 року, що випускалися Тимчасовим урядом в 1917 році та в 1918—1919 роках Народним банком РРФСР. Були формально номіновані в золоті рублях, проте не мали золотого забезпечення. У народі вони отримали назву «керенки» на прізвище міністра-голови Тимчасового уряду А. Ф. Керенського. Оформлення казначейських квитків було скопійовано з марок консульської пошти. Найбільший номінал керенки був 40 карбованців. У міру розвитку гіперінфляції керенки перестали розрізати, оскільки це втратило сенс, і розрахунки ними здійснювалися цілими листами.

Приклади гіперінфляції з історії^[10]

Країна	Рік/Роки	Найвища інфляція протягом місяця, %
Азербайджан	1991—1994	118.09
Аргентина	1989—1990	196.6
Австрія	1921—1922	124.27
Білорусь	1994	53.4
Болгарія	1997	242.7
Бразилія	1989—1993	84.32
Вірменія	1993—1994	438.04
Китай	1947—1949	4208.73
Конго (Заїр)	1991—1994	225
Німеччина	1920—1923	29 525.71
Польща	1989—1990	77.33
Радянський Союз	1922—1924	278.72
Сербія	1992—1994	309 000 000
Тайвань	1945—1949	398.73
Таджикистан	1995	78.1
Туркменістан	1993—1996	62.5
Франція	1789—1796	143.26
Грузія	1993—1994	196.72
Греція	1942—1945	11 288
Казахстан	1994	57
Киргизстан	1992	157
Нікарагуа	1986—1989	126.62
Перу	1988—1990	114.12
Польща	1921—1924	187.54
Угорщина	1923—1924	82.18
Угорщина	1945—1946	1.295×1016
Україна	1992—1994	249
Югославія	1990	58.82

Ангола

Найгостріший період інфляції припав на період з 1991 до 1995 року.

Аргентина

Найгостріший період інфляції припав на період з 1975 до 1991 року.

Австрія

У період між 1921 та 1922 роками інфляція в Австрії досягла 134 %.

Зімбабве

на початку XXI ст. Зімбабве переживало потужну гіперінфляцію, яка досягла 623 % січні 2004 року, потім уповільнилась протягом 2004 року перед тим як пришвидшитись до 1 281.1 % в 2006 році.^[11][12]

У квітні 2007 інфляція досягла 3.714 % в річному вимірі.^[13] Щомісячна інфляція протягом квітня 2007 перевищила 100 %, що означало, що незабаром інфляція перевершить всі очікування, оскільки збереження показника інфляції понад 100 % протягом 12 місяців означатиме річну інфляцію більше 400.000 %.^[14]

Радянський Союз

В період між 1922 та 1924 рр. Москва відмовилась від ідеалу безгрошової економіки та повернулась до традиційної фінансової практики. Перехід до грошового обігу був ускладнений тим, що уряду були необхідні великі гроші для покриття бюджетного дефіциту. В перші три роки НЕПу в Радянському Союзі водночас існувало дві грошові системи: одну представляли майже повністю знецінені папірці, які називали рос. дензнаки або рос. совзнаки; другу — нові золоті рублі, які називали «червонцями».: Паперові рублі випускали з такою швидкістю, з якою могли працювати друкарські верстати. В 1921 р. їх випуск сягнув 16 трильйонів. В 1922 р. близько двох квадрильйонів. Селяни відмовлялись брати «папірці» та віддавали перевагу іншим еквівалентам, головним чином, міри зерна.^[15]