Гіпнологія

Гіпнологія ( грец. Hýpnos - sen, lógos - наука) - це наука, що вивчає стан гіпнозу та його практичне використання ^[1] .

Генеза гіпнології в Європі

Під час поділів Польщі, коли Республіка Польща втратила суверенітет, а польських науковців позбавили громадянських та наукових прав, французький психолог Теодюль-Арман Рібо опублікував у своєму журналі "Revue philosophique" ^[2] (1881) статті психолога Юліана Охоровича під назвою "Projet pour un Congrès international de psychologie" ^[3] . Після опублікування статті Й. Охоровича було здійснено спробу привезти в Париж польських вчених з галузі психології під керівництвом секретаря професора Шарля Р. Ріше на Міжнародний конгрес фізіологічної психології, який був успішно завершений, вчені в цій галузі знань збираються на конгресах щороку до сих пір. Під час першого Міжнародного конгресу фізіологічної психології на платформі в Ейфелевій вежі в Парижі, який відбувся 6-10 серпня 1889 р., конгрес вирішили розділити на чотири сесії. На другій сесії конгресу, присвяченій гіпнозу, яку очолив Юзеф Ремі Леопольд Дельбьоф, професор психології університету Льєж, що в Бельгії, були висунуті різні теорії про природу гіпнозу вченими університету Нансі та лікарями з госпіталю Пітьє-Сальпетріє. За даними вчених школи Нансі, яку очолює лікар-медик Іполіт Бернхайм, гіпноз - нормальне явище поведінки, пов’язане з навіюванням і сном. Натомість відомий лікар-невролог з госпіталю Пітьє-Сальпетріє Жан-Мартен Шарко стверджував, що гіпноз - це патологічний стан, пов’язаний з істерією . Студентами Жана-Мартена Шарко були Зигмунд Фройд, Жозеф Бабінскі та інші. Жозеф Бабінскі став помічником Ж. М. Шарко в 1885 році.

Нейрогіпнологія

Через розбіжності щодо самої природи гіпнозу Зигмунд Фройд відвідував як групу вчених з Нансі, так і групу вчених з Пітьє-Сальпетріє, що у Франції, взяв участь у кількох конгресах у сфері гіпнозу та психології, а також був свідком кількох їх презентацій. Згідно з повідомленням Вільяма Джеймса, «учні школи з Нансі були більшістю на засіданнях конгресу, але там розповідали про оригінальне вчення про гіпноз Пітьє-Сальпетріє. Це була річ минулого » ^[4] . Х. Бернхайм активно брав участь у гіпнологічній дискусії, але, як зазначалося раніше, Ж. М. Шарко, хоч і був почесним президентом конгресу, не відвідував його засідань. Вільям Джеймс заявив, що різноманітність поглядів на гіпноз показала, скільки наукових та дослідницьких робіт ще потрібно зробити в галузі науки під назвою нейрогіпнологія ^[5] .

Право на звання науки

Генеральний секретар Першого конгресу фізіологічної психології, професор медицини Шарль Р. Ріше (фізіолог), під час свого виступу підняв тему метапсихології та запропонував науковий статус для дослідженьгіпнозу.^[6] Також новітні наукові досягнення в галузі метапсихології та гіпнології були представлені на цьому Конгресі ^[7] . В університеті Єни (Німеччина) гіпнологія була постійно включена до програми медицини до другої половини 20 століття. Там читав лекції з гіпнології проф. Рудольф Хайденгайн, який у 1859 р. очолив кафедру фізіології у Вроцлавському університеті, де пробув до кінця своєї наукової кар’єри. Його студентами були визначні Карл Вейгерт та Іван Павлов ^[8] .

Напрями досліджень

У 20 столітті ґрунтуючись на всебічних наукових досліджень та великого обсягу наукової літератури в цій галузі була відкрита нова наукова дисципліна - гіпнологія. Теорія гіпнології походить з філософії релігії і має практичне застосування в багатьох галузях науки, наприклад в медицині ( сомнологія ), психології ( психотерапії ) та в педагогіці ( гіпнопедія ). Польська проф. Марія Шульц розділила кілька основних напрямків досліджень залежно від їхнього застосування ^[9] :

• гіперстезія - використання методу гіпнозу в лікувальних цілях (гіпнотерапія);
• гіперанестезія - використання методу гіпнозу для загальної та місцевої анестезії;
• гіпнопедія - використання методу гіпнозу в навчальних (навчальних) цілях;
• гіпермнезія - поглиблення пам’яті (LTM, STM) під час фази «сну»;
• гіперпраксія - активація прихованих енергетичних запасів організму (може використовуватися для регенерації та омолодження організму).
• гіпноаналіз - використання методу гіпнозу для аналізу снів;
• гіпнорелаксація - полегшення стану стимуляції мозкових хвиль (де-стрес);
• гіпнорегресія - дізнання про попередні духовні втілення людини (гіпнотична регресія)^[10];

Підтверджені умовні рефлекси, відкритв Іваном Павловим, були предметом вивчення експериментальної психології, що доопомогли зрозуміти гіпногенну взаємодію (гальмування кори головного мозку) як теорію ідеомоторних факторів ^[11] .

Сьогодні

Багато сучасних вчених та дослідників, які розуміють фізіологічний та психологічний аспекти стану гіпнозу та можливості його використання на благо людства, висловили свою думку в багатьох публікаціях, що психосоматична медицина, яка використовує гіпноз, буде широко застосовуватися в майбутньому за допомогою досягнень у сфері гіпнології ^[12] . У ХІХ столітті цю думку розділяв також у численних публікаціях працівник гіпнологічної науки, доктор Юліан Охорович з 1889 року як член французького товариства фізіологічної психології ^[13] . Напрям наукових досліджень та публікацій з гіпнології, ефективно підтримується професоркою Марією Шульц - завідувачкою кафедри біохімії Університету фізичної культури у Варшаві. Напрям підтримували багато відомих дослідників, що вивчають змінені стани свідомості, серед них Божена Фігарська - фахівець з психіатрії, що практикує гіпнотерапію в Інституті розвитку розуму в Щецині ^[14] . В даний час гіпологічну практику проводить професор Луїс Карлос Крозера з Бразильського інституту гіпнології, підкреслюючи чотири основні аспекти гіпнотизування: внутрішню акліматизацію (фізіологічну), зовнішні умови (навколишнє середовище) та зменшену розумову регенерацію реєстрів, імплантовану у вигляді "тригерів" та "негативних психічних записів", тобто: психогенної блокади » ^[15] . У Тайвані, в медичному коледжі гіпнології доктор Вільям Юх-Мінг Хунг (психіатр) успішно проводить практику гіпнології як інструктор і гіпнотерапевт за принципами (NGH) Національної гільдії гіпнотизаторів.

Відомі дослідники в галузі гіпнології

• Джеймс Есдейл
• Жан-Мартен Шарко
• Жозеф Бабінскі
• Джеймс Брейд
• Зигмунд Фройд
• Юліан Охорович
• Йозеф Бройер
• Лехослав Гапік
• Юліан Олександрович
• Єжи Сіута
• Марія Шульц
• Льюїс Р. Волберг
• Збігнев Опачевський
• Стефан Манчарський
• Ярослав Кантовський
• Олександр Сековський
• Анджей Чачінський
• Ян Рублевський
• Луїс Карлос Крозер
• Вільям Ю-Мінг Хунг
• Бенедикт Печек

Див. також

• Гіпноз
• Гіпнопедія
• Гіпнотерапія
• Аутогіпноз
• Сомнологія
• Біостимуляція
• Регресія
• Психопедагогіка
• Психологія
• Психіатрія