Гірчак європейський

Гірчак європейський, або звичайний, пукас (Rhodeus amarus) — вид риб родини ахейлогнатових (Acheilognathidae). В Європі вид охороняється Бернською конвенцією^[1].

? Гірчак європейський
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Надклас: Щелепні (Gnathostomata) Клас: Променепері (Actinopterygii) Підклас: Новопері (Neopterygii) Інфраклас: Костисті риби (Teleostei) Надряд: Остаріофізи (Ostariophysi) Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes) Підряд: Короповидні (Cyprinoidei) Родина: Acheilognathidae Рід: Гірчак (Rhodeus) Вид: Гірчак європейський
Біноміальна назва
Rhodeus sericeus (Bloch, 1782)
Синоніми
Cyprinus amarus Bloch, 1782 Rhodeus amarus meridionalis (non Karaman, 1924) Rhodeus genitalis Walecki, 1863 Rhodeus lucinae Walecki, 1863 Rhodeus sericeus (non Pallas, 1776) Rhodeus sericeus amarus (Bloch, 1782)
Посилання
Вікісховище: Rhodeus amarus Віківиди: Rhodeus amarus EOL: 217578 ITIS: 163610 МСОП: 135635 NCBI: 98397

Іноді його характеризують як підвид гірчака амурського Rhodeus sericeus amarus.

Опис

Прісноводна бентопелагічна риба, що сягає 9,5 см завдовжки.

Поширення

Зустрічається у прісних водах Європи: басейни Північного моря, південної Балтики, Чорного, Егейського морів (стоки Мариці та Струми); у басейні Середземного моря тільки в Роні (Франція) і басейні Дрону (Албанія, Чорногорія, Північна Македонія). Також у басейні Каспійського моря.

Охорона

На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучний вид».^[2] Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Тому гірчак європейський занесений до Резолюції 6 Бернської конвенції, для яких Україна створює Смарагдову мережу, Додатку ІІІ цієї ж конвенції (охоронна категорія: види фауни, що підлягають охороні), а також до Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток II. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, збереження яких потребує створення територій особливої охорони).^[1][3]