Даниїл (Ковальчук)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальчук.

Даниїл (в миру Ковальчу́к Миха́йло Степа́нович (нар. 15 травня 1949) — архієрей Православної церкви України на спокої (до 15 грудня 2018 року — Української православної церкви Київського патріархату, до 25 червня 1992 — Української автокефальної православної церкви), колишній митрополит Чернівецький і Буковинський.

Даниїл
Митрополит Чернівецький і Буковинський
26 листопада 2008 — 7 листопада 2023
Церква:	УПЦ КП → ПЦУ
Попередник:	Варлаам (Пилипишин)
Наступник:	Феогност (Бодоряк)
Митрополит Чернівецький і Кіцманський
27 липня 2005[1] — 26 листопада 2008[2]
Церква:	УПЦ КП
Попередник:	Варлаам (Пилипишин)
Наступник:	Варлаам (Пилипишин)
Митрополит Чернівецький і Буковинський (до 20 вересня 1994 — архієпископ; до 16 грудня 1992 — єпископ)
28 квітня 1990 — 27 липня 2005
Церква:	УАПЦ → УПЦ КП
Попередник:	єпархію засновано
Наступник:	Варлаам (Пилипишин) Герман (Семанчук) (в УАПЦ)
Альма-матер:	Московська духовна семінарія (1976)
Діяльність:	священнослужитель
Ім'я при народженні:	Михайло Степанович Ковальчук
Народження:	15 травня 1949(1949-05-15) (76 років)  Голинь, Калуський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Священство:	21 вересня 1973
Єп. хіротонія:	28 квітня 1990
Хто висвятив у єпископа	Іоан (Боднарчук), Василій (Боднарчук), Андрій (Абрамчук)
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Даниїл у Вікісховищі

Біографія

1963 закінчив восьмирічну школу, вчився у вечірній школі (11 класів), працюючи водночас у Калуському ремонтно-дорожному відділі Брошнівського деревообробного комбінату.

1970 вступив на денне відділення Московської Духовної Семінарії.

Після прийняття сану 1972 перейшов на заочну форму навчання, закінчивши семінарію 1976.

До 1990 служив кліриком в Івано-Франківській єпархії РПЦ МП.

Єпископське служіння

28 квітня 1990 одним з перших кліриків РПЦ прийняв сан єпископа в УАПЦ з титулом «Чернівецький і Буковинський». Хіротонію звершили єпископи Василій (Боднарчук), Іоан (Боднарчук) та Андрій (Абрамчук).

Був учасником Об'єднавчого собору УАПЦ і УПЦ 25 червня 1992 року.

З 16 грудня 1992 року — піднесений сан архієпископа.

20 вересня 1994 року піднесений у сан митрополита.

За його єпископського служіння в єпархії збудовано до п'яти десятків храмів. Серед них — два монастирі, у Шипинцях і Васловівцях.^[3]

15 грудня 2018 року разом із усіма іншими архієреями УПЦ КП взяв участь у Об'єднавчому соборі в храмі Святої Софії.

7 листопада 2023, рішенням Синоду ПЦУ, почислений на спокій.^[4]

Освіта

• 1976 Московська духовна семінарія;
• 2002 ЧНУ ім. Ю. Федьковича за спеціальністю «Правознавство». Кваліфікація: магістр права;
• 2003 Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво». Кваліфікація: мистецтвознавець-експерт.

Нагороди

Церковні нагороди

• Орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ-го ступеня (1999)
• Орден святого Архистратига Божого Михаїла (2004)
• Орден Юрія Переможця (2006)
• Орден Христа Спасителя (2012)

Державні нагороди

• Орден «За заслуги» 3 ступеня (2006)
• Орден князя Ярослава Мудрого 5 ступеня (2008)

Нагороди громадських організацій

• Орден Українського козацтва 4 ступеня «Віра»

Посилання

• Офіційний сайт УПЦ(КП) [Архівовано 4 серпня 2008 у Wayback Machine.]