Даніель Полі

Даніель Полі (фр. Daniel Pauly; нар. 2 травня 1946(1946травня02), Париж) — морський біолог французького походження, добре відомий своєю роботою у вивченні наслідків глобального рибальства, у 2020 році став найбільш цитованим вченим у галузі рибальства у світі^[3]. Він є професором і керівником проєкту «Море навколо нас» в Інституті океанів і рибного господарства Університету Британської Колумбії. Він також обіймав посаду директора Центру рибальства УБК з листопада 2003 року до жовтня 2008 року.

Даніель Полі
фр. Daniel Pauly
Народився	2 травня 1946(1946-05-02)[1] (79 років)  Париж
Місце проживання	Канада
Країна	Франція
Діяльність	біолог
Alma mater	Кільський університет
Заклад	Університет Британської Колумбії[2]
Науковий керівник	Gotthilf Hempeld
Вчителі	Gotthilf Hempeld
Членство	Королівське товариство Канади
Нагороди	Volvo Environment Prized (2006) Премія Ніренберга (2012) Ramon Margalef Prize in Ecologyd (2008) International Cosmos Prized (2005) ECI Prized (2007) honorary doctor of the University of Alicanted BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2019) член Американської асоціації сприяння розвитку наукиd (2013) Sir John William Dawson Medald (2017) Beverton Medald (2021) Grand Prix de la Société française d'écologied (2011) Премія Тайлера за досягнення у сфері охорони навколишнього середовища (2023)

У лютому 2023 року Полі разом з Уссіфом Рашидом Сумайлою отримав Премію Тайлера за екологічні досягнення^[4]. Нагороду називають «Нобелівською премією з охорони довкілля»^[5].

Біографія

Полі народився у Парижі, Франція у сім'ї американця та француженки, однак батько невдовзі залишив їх^[6]. Він виріс у Ла-Шо-де-Фон, Швейцарія. Протягом перших 16 років Полі жив внутрішнім життям, оскільки він був змішаної раси у виключно білому місті, знаходячи розраду у книгах та створенні моделей. У 16 років він утік і закінчив середню школу у Вупперталі, Німеччина, після того, як рік працював з людьми з обмеженими можливостями у місцевій церковній установі. Його робота допомогла стати стипендіатом Кільського університету.

Саме у Кільському університеті Полі вирішив вивчати біологію рибальства. Він сказав, що хотів працювати у тропіках, бо відчував, що там краще «впишеться». Він також хотів присвятити своє життя прикладній роботі, де міг би допомагати людям.

Він здобув ступінь магістра у Кільському університеті під керівництвом Готхільфа Гемпеля на тему «Екологія та рибальство невеликої західноафриканської лагуни»^[7]. Потім Полі два роки проводив тралові дослідження як учасник німецько-індонезійського проєкту, спрямованого на впровадження відносно нових снастей^[8]. Він писав про управління тропічним рибальством; пізніше зосередився на глобальних тенденціях у рибальстві й охороні природи.

Полі здобув ступінь доктора філософії знову під керівництвом Гемпеля у Кільському університеті у Німеччині. У роботі він встановив міцні зв'язки між площею поверхні зябер і ростом риб і водних (дихаючих зябрами) безхребетних^[9]. Його дисертація заклала основу для його теорії обмеження зябрового кисню.

Деніел Полі під час розмови з Сільвером Дональдом Кемероном про його роботу

Після здобуття ступеня доктора філософії Полі 15 років працював у Міжнародному центрі управління живими та водними ресурсами (ICLARM) у Манілі, Філіппіни. На початку своєї кар'єри в ICLARM Полі працював у тропіках і розробив нові методи оцінки популяції риб. Полі допоміг розробити, впровадити та вдосконалити методи зважаючи на частотність довжин замість віку риби для оцінки параметрів рибальської статистики, як-от ріст і смертність.

Пізніше він брав участь у розвитку двох великих проєктів: ELEFAN і FishBase. ELEFAN (Електронний аналіз частотності довжин) дозволив використовувати дані частотності довжин для оцінки росту та смертності риб. FishBase — це онлайн-енциклопедія інформації про риб і рибальство, яка містить відомості про понад 30 000 різних видів. Обидва проєкти привернули увагу по всьому світу та завдяки численним оновленням і доповненням досі займають важливе місце у рибальській біології.

Протягом 1990-х років робота Полі була зосереджена на наслідках надмірного вилову риби. Автор кількох книг і понад 500 наукових праць, Полі є плідним письменником і комунікатором. Він розробив концепцію зміщення базових ліній у 1995 році та написав основоположну статтю «Риболовля по харчовому ланцюгу» у 1998 році^[10]. За роботу, спрямовану на захист навколишнього середовища, він заслужив місце у «50 Scientific American» у 2003 році, того ж року «Нью-Йорк таймс» назвала його «іконоборцем». Полі отримав Міжнародну премію Космос у 2005 році, премію Volvo Environment Prize у 2006 році, премію Excellence in Ecology та премію «Герой океану» Теда Денсона у 2007 році, премію Рамона Маргалефа з екології та наук про довкілля у 2008 році^[11] та премію Ніренберга за науку у суспільних інтересах від Інституту океанографії Скріппса у 2012 році. У 2015 році Полі отримав нагороду Пітера Бенчлі за досягнення у науці^[12]. У 2016 році він був нагороджений у Парижі Великою медаллю Альбера Ієра у категорії «Наука»^[13]. У 2017 році разом із Дірком Целлером у складі провідної команди Sea Around Us він отримав нагороду Ocean Award у категорії «Наука»^[14].

Також у 2017 році, зокрема у Національний день Франції, він отримав звання кавалера Почесного Легіону^[15].

Полі — автор кількох книг, зокрема «Риби Дарвіна»^[16] (фр. Darwin's Fishes, Cambridge University Press), «Five Easy Pieces: How Fishing Impacts Marine Ecosystems» (Island Press) і «Gasping Fish and Panting Squids: Oxygen, Temperature and the Growth of Water-Breathing Animals».

Погляди

Він часто висловлює думки про державну політику. Зокрема, він стверджує, що уряди повинні скасувати субсидії рибальським флотам^[17] і створити морські заповідники. Він є членом правління некомерційної організації «Oceana». У статті 2009 року, написаній для «The New Republic», Полі порівнює сучасне рибальство з глобальною фінансовою пірамідою^[18].

Публікації

Вибіркові публікації

• Pauly D (2019) Vanishing Fish: Shifting baselines and the future of global fisheries Greystone Books ISBN 978-1-77164-398-6
• Cheung W. and Pauly D (2017). Sound physiological knowledge and principles in modelling shrinking of fishes under climate change. Global Change Biology 24:e15–e26
• Pauly D and Zeller D (2016) Catch reconstructions reveal that global marine fisheries catches are higher than reported and declining. Nature Communications, 1-9.
• Pauly D (2010) 5 easy pieces: how fishing impacts marine ecosystems Island Press. ISBN 978-1-59726-719-9.
• Pauly D (2009) «Aquacalypse Now» The New Republic, September 28.
• Pauly D, Christensen V, Guénette S, Pitcher TJ, Sumaila UR, Walters CJ, Watson R, Zeller D (2002) «Towards sustainability in world fisheries» Nature, 418: 689—695.
• Pauly D (1998) «Why squids, though not fish, may be better understood by pretending they are». In: Payne, A.I.L., Lipinkski, M.R., Clarke, M.R. and Roeleveld, M.A.C. (eds.). Cephalopod biodiversity, Ecology and Evolution. South African Journal of Marine Science, 20: 47-58.
• Pauly D, Christensen V, Dalsgaard J, Froese R and Torres F (1998) «Fishing down marine food webs» [Архівовано 2008-02-21 у wayback.archive-it.org] Science, 279: 860—863.
• Pauly D (1998) «Beyond our original horizons: the tropicalization of Beverton and Holt». Reviews in Fish Biology and Fisheries, 8(3): 307—334.
• Pauly D (1995) «Anecdotes and the shifting baseline syndrome of fisheries». TREE 10(10): 430
• Pauly D and Christensen V (1995) «Primary production required to sustain global fisheries» Nature, 374(6519): 255—257.
• Pauly D (1981) «The relationships between gill surface area and growth performance in fish: a generalization of von Bertalanffy's theory of growth». Berichte der Deutschen Wissenchaftlichen Kommission für Meeresforschung, 28(4): 251—282.
• Pauly D (1981) «On the interrelationships between natural mortality, growth parameters and mean environmental temperature in 175 fish stocks». Journal du Conseil international pour l'Exploration de la Mert, 39(3): 175—192.
• Pauly D and David N (1981) «ELEFAN I, a BASIC, program for the objective extraction of growth parameters from length-frequency data». Reports on Marine Research, pp. 205–211.