Дашкевич-Горбацький Володислав Володимирович

Володислав Володимирович Дашкевич-Горбацький (16 серпня 1879, Обухів, Київська губернія, Російська імперія — 7 червня 1952, с. Абезь, Комі АРСР) — український військовий діяч, дипломат.

Дашкевич-Горбацький Володислав Володимирович
Народження:	16 серпня 1879(1879-08-16) Обухів, Київська губернія, Російська імперія
Смерть:	7 червня 1952(1952-06-07) (72 роки) с. Абезь, Комі АРСР, Російська РФСР,  СРСР
Країна:	СРСР
Військова служба
Приналежність:	Російська імперія  Гетьманат
Звання:	Генерал-майор
Нагороди:	Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Георгіївська зброя
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дашкевич.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горбацький.

Життєпис

Народився 16 серпня 1879 року в місті Обухів на Київщині. Початкову освіту здобув у Кременчуцькому реальному училищі.

Служба в російській армії

На службі в РІА

На службі в РІА

З 26 вересня 1897 на військовій службі. У 1899 закінчив третє Олександрівське військове училище та Миколаївську академію Генерального штабу (1905). З 1905 проходив службу в лейб-гвардії Литовському полку.

З 1905 по 1907 — викладач тактики в Пажеському корпусі.

З 1907 по 1913 — старший офіцер штабу Гвардійського корпусу.

З 1913 по 1914 — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 1-го армійського корпусу.

З 1914 по 1917 — начальник штабів 50-ї та 28-ї піхотної дивізій, командир 96-го піхотного полку та 24-ї піхотної дивізії на Південно-Західному фронті. Генерал-майор.

На службі Україні

1-й ряд зліва направо: Федір Лизогуб, гетьман Павло Скоропадський, Володислав Дашкевич-Горбацький; посередині ззаду (в білій папасі) Олександр Сахно-Устимович; 2-й зліва у 2-му ряді Костянтин Прісовський

З 1917 — проходив службу в Збройних Силах Української Держави.

З 04.1918 по 07.1918 — начальник особистого Штабу Гетьмана Павла Скоропадського.

У травні 1918 — в.о. військового міністра Української Держави.

23 (10) червня 1918 в Києві на Софійському подвір'ї о 5 год. дня відбулася церемонія присяги на вірність Українській державі та Гетьманові, складеної чинами особистої охорони Павла Скоропадського, у присутності голови гетьманського штабу, генерального хорунжого Володислава Дашкевича-Горбацького.

З жовтня 1918 р. голова надзвичайної місії Української Держави в Румунії.

Еміграція та ув'язнення

З 1922 — мешкав в Німецькій державі. Після окупації Радянською армією Німеччини заарештований та вивезений до Росії в концтабір.

Помер в таборі міста Інта Комі АРСР. Похований у селищі Абезь (тепер у межах міста Інта), могила № О-27.^[1]