Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Дворецька Вікторія Леонідівна
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Вікторія Леонідівна Дворецька (позивний «Дика»; нар. 28 листопада 1992, селище Гребінки, Київська обл.) — українська громадська діячка та військовослужбовиця, ветеранка російсько-української війни. Активістка феміністичного руху Невидимий Батальйон. Перша жінка в Україні[1], що офіційно отримала бойову військову спеціальність[2] — командира механізованих підрозділів, з'єднань та частин (лютий 2016) і перша жінка, офіційно призначена[3][4][5] на бойову командирську посаду (березень 2016).
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Освіта
Вікторія Дворецька здобула вищу освіту[6] в Державному торговельно-економічному університеті. У 2016 року отримала ступінь магістра за спеціальністю «менеджмент зовнішньоекономічної діяльності».
У 2016 році закінчила курси з підготовки офіцерів запасу[1] Національного університету оборони України.
У 2023 році завершила програму pre-MBA «Лідерство» Бізнес-школи Міжнародного інституту менеджменту.
Революція Гідності та війна
Дворецька брала участь[7] у Революції Гідності у складі 39-ї жіночої сотні Самооборони Майдану[8]. Після початку російської війни проти України в 2014 році, вона добровільно поїхала на фронт[9][10] у підрозділ, що складався переважно з майданівців[11] — батальйон «Айдар». Брала участь у боях за місто Щастя[6][11].
У червні 2014 року у боях за селище Металіст[6] Луганської області отримала поранення[8]. У складі групи розвідки з п'яти осіб виконувала завдання з зачистки території гольфклубу. Противник влаштував бійцям засідку. 2 год 40 хв вони тримали оборону до приходу підкріплення. Дворецька отримала осколкове поранення у ногу, контузію[12][11]. Після відновлення близько пів року займалася в підрозділі пошуком, ідентифікацією тіл загиблих[13], організаційним супроводом, допомогою родинам полеглих з оформленням документів[6][12][14][8].
Надалі була призначена т.в.о. командира диверсійно-розвідувальної роти[11]. Підрозділ із боями утримував опорний пункт «Фасад» та 29-й блокпост[3].
Демобілізувалася влітку 2015 року[15], але вже 2016-го повернулася до «Айдару»[16], уклавши контракт зі Збройними силами. Командувала ротою вогневої підтримки і ротним опорним пунктом[3][17]. Під її керівництвом підрозділ воював рік під Оленівкою[18] і 7 місяців на Світлодарській дузі у Донецькій області. У 2017—2018 роках викладала[19] загальновійськові дисципліни в 169-му Навчальному центрі «Десна». Потім служила у Центрі морально-психологічного забезпечення ЗСУ[8].
Загалом Вікторія Дворецька була військовослужбовицею сім років[20], із них майже чотири — безпосередньо на фронті. Вийшла в запас 2021 року у званні старшого лейтенанта.
Феміністичний рух
У 2014 році українське законодавство забороняло жінкам обіймати у Збройних силах бойові посади. Вікторія Дворецька служила у розвідці[6] батальйону «Айдар», але була оформлена діловодкою, а після підвищення до молодшого сержанта — начальницею польової лазні, хоча виконувала обов'язки заступниці командира роти[21]. 2015 року завершила службу через неможливість професійного зростання й офіційного визнання свого статусу.
Після демобілізації долучилася до національної і міжнародної адвокаційної кампанії «Невидимий батальйон»[22]. Домагалася зміни законодавства, що не дозволяло жінкам обіймати бойові посади в армії[23]. Зокрема, у вересні 2015 року виступила на семінарі[24] «Роль жінок і гендерна політика у вирішенні воєнного конфлікту в Україні», організованому італійським аналітичним центром Istituto Affari Internazionali, Центром «Розвиток демократії» та програмою НАТО Science for Peace and Security.
У лютому 2016 року Вікторія Дворецька закінчила курси з підготовки офіцерів запасу Національного університету оборони України і стала першою жінкою в Україні[1], що отримала бойову військову спеціальність[2] — командира механізованих підрозділів, з'єднань та частин. У березні того ж року повернулася на службу в «Айдар» і стала першою жінкою, офіційно призначеною[3][4][5] на бойову командирську посаду.
Діяльність у секторі безпеки і оборони поза ЗСУ
Фонд «Повернись живим»
У 2021—2022 роках Вікторія Дворецька очолювала ветеранський відділ Фонду компетентної допомоги армії «Повернись живим»[25]. Долучалася до розробки стратегії Міністерства в справах ветеранів із підтримки ветеранського підприємництва[26]. Брала участь в організації[27] 2022 року виступу збірної українських ветеранів на міжнародних спортивних змаганнях Invictus Games у Нідерландах[28].
З літа 2022 року очолила інструкторський відділ фонду . Фахівці відділу навчають військових веденню вогню із закритих позицій, мінній безпеці, снайпінгу, керуванню безпілотниками, домедичній допомозі.
Вікторія Дворецька також була керівницею низки проєктів Фонду. У рамках ініціативи «Нам тут жити» у 2023—2024 роках транспортом і обладнанням забезпечили[29] 146 інженерно-саперних груп Сил підтримки Збройних сил України. Дворецька працювала над створенням у Сухопутних військах ЗСУ Школи підготовки спеціалістів безпілотних авіаційних комплексів «Ятаган»[30].
Офіс підтримки змін МОУ
З січня 2025 року Вікторія Дворецька стала експерткою Офісу підтримки змін Міністерства оборони України. Брала участь у дослідженні[31] досвіду впровадження адаптаційного періоду у бригадах Сил оборони України після базової загальновійськової підготовки новобранців у навчальних центрах.
Особисте життя
Remove ads
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads