Депа Наталія Романівна

Наталія Романівна Депа (позивний «Вітамінка»; 1 вересня 1992, м. Львів — 9 липня 2023, Бахмутський район) — українська військоволужбовиця, молодший сержант 125 ОБрТрО, бойова медикиня. Нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно^[1]

Наталія Депа Депа Наталія Романівна
Молодший сержант
Бойова медикиня
Загальна інформація
Народження	1 вересня 1992(1992-09-01) Львів, Україна
Смерть	9 липня 2023(2023-07-09) (30 років) Бахмутський район, Донецька область, Україна  (в ході бойових дій)
Alma Mater	Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького.
Псевдо	«Вітамінка»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	125 ОБрТрО
Війни / битви	Російсько-українська війна / Битва за Донбас
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народилася в 1992 році в місті Львів.

Гарно вчилася в школі, успішно склала ЗНО та вступила на бюджет у Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького.  Отримавши спеціальність ветеринара, була хірургом й рятувала чотирилапих. Згодом здобула другу вищу освіту — лікаря-косметолога та відкрила свій власний косметичний центр.

Люди їхали не лише з інших міст, а й з-за кордону. Вона постійно опановувала щось нове у своїй галузі, придбала дороге та передове обладнання^[2][3].

Ще під час Революції гідності, будучи студенткою, у гарнізонному храмі Петра і Павла Наталія займалася волонтеркою (сортувала медикаменти, які передавали на Київ). Часто з батьком та молодшим братом їздила на військово-патріотичні вишколи і поглиблено вивчала бойову медицину^[4].

Із початком повномасштабного вторгнення брат Наталі, який закінчив Хмельницьку академію прикордонних військ долучився у новостворену 125-ту бригаду територіальної оборони Львова. Батько також долучився і одного разу скзаав по телефону Наталі, що не вистачає бойових медиків в бригаді. Тоді Наталія записалася у добровольці разом із братом та батьком та закрила свій салон^[5].

Свій бойовий шлях дівчина розпочала в Харківській області. Далі був захист Сумщини, Донеччини. У складі 218 окремого батальйону рятувала оборонців у Бахмуті, Часовому Яру, Костянтинівці. Була керівником фельдшерського пункту. Рятувала, і витягувала найважчих поранених.

Служила бойовою медикинею 218 окремого батальйону 125 ТрО.

Наприкінці січня батько Нааталії отримав поранення і після лікування за станом здоров'я був комісований.

За три тижні до смерті Наталія провідала батька, оскільки йому знову стало зле^[6].

Загибель

Загинула 9 липня 2023, виконуючи бойове завдання, на Бахмутському напрямку. Похорон відбувся 13 липня 2023 у гарнізонному храмі Петра і Павла, саме там, де ще студенткою вона волонтерила^[7].

Залишилися батьки та брат, який у званні офіцера продовжує захищати Україну у складі ДПСУ.

Нагороди

• Орден «За мужність» ІІІ ступеня (22 грудня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[1].