Інститут археології РАН

Інститут археології РАН (рос. Институ́т археоло́гии РАН) — наукова установа в системі Російської академії наук.

Інститут археології РАН
Основні дані
Засновано	1959
Абревіатура	ІА РАН
Розташування	Росія
Країна	Росія
Адреса	Москва, 117036, вул. Дмитра Ульянова, 19.
Тип	інститут Російської академії наукd
Материнська організація	Division of Historical and Philological Sciencesd і Міністерство науки та вищої освіти РФd[1]
Вебсторінка	archaeolog.ru
					Мапа

Історія

Цей Інститут походить від Російської Імператорської Археологічної комісії, яка була створена в 1859 році.

18 квітня 1919 р. Декретом Ради народних комісарів у м. Петрограді була заснована Російська Академія історії матеріальної культури (РАІМК), функції Археологічної комісії перейшли до РАІМК, а її члени стали членами РАІМК.

У 1926 році РАІМК була реорганізована в Державну академію історії матеріальної культури (ДАІМК), яка в 1937 році увійшла в АН СРСР як Інститут історії матеріальної культури (ІІМК). Інститут перебував у м. Ленінграді, а у м. Москві було його Відділення.

У 1943 році Інститут був переведений до Москви, а в Ленінграді залишилося його Відділення (ЛВІІМК). Постановою Президії АН СРСР від 4 вересня 1959 року ІІМК був перейменований в Інститут археології АН СРСР^[2] (ІА АН СРСР).

У 1991 році Інститут археології АН СРСР був перейменований в Інститут археології РАН (ІА РАН), а на базі Ленінградського Відділення (ЛВІА) був створений окремий Інститут історії матеріальної культури РАН.

У 1948 році були проведені дослідження за кордоном — в Монголії.

У 1960-1980-і роки Інститут розгорнув польові дослідження в Єгипті, Болгарії, Албанії, Іраку, Афганістані, Угорщині, Монголії, Ємені, Сирії, на архіпелазі Шпіцберген. З результатів робіт цих експедицій відомо про відкриття стоянок найдавнішої людини на півдні Аравії (Ємен), поселень ранніх землеробів в Північній Месопотамії (Ірак), храмового комплексу IV—III тис. до н. е. в Сирії і царських поховань античного періоду в Афганістані.

Починаючи з 1990-х років Інститут археології РАН переживав важкі часи. Але за допомогою Російського Фонду фундаментальних досліджень і Російського гуманітарного наукового фонду, Президії РАН, а також деяких спонсорів зазначений Інститут продовжує, хоча і в обмежених масштабах, експедиційну діяльність. Здійснена комп'ютеризація всіх підрозділів Інституту та помітно посилилася видавнича діяльність.

Структура

Інститут археології РАН має відділи кам'яної доби, бронзової доби, класичної археології, скіфо-сарматської археології, слов'яно-російської археології (з сектором археології м. Москви), теорії і методики (з групами зарубіжної археології та фізичної антропології), археологічних збірок і карт, охоронних розкопок, лабораторія природничо-наукових методів, групи середньовічної археології євразійських степів, вивчення історії кераміки, арктичної археології. У складі даного Інституту є реставраційна лабораторії, бібліотека, архів рукописних матеріалів, а також меморіальний кабінет професора В. Д. Блаватського.

Відділ польових досліджень Інституту археології РАН видає дозволи на всі види польових археологічних досліджень у Росії і строго контролює рівень проведених робіт.

Керівники

Роки	Директор
1934—1937	д.і.н. А. Г. Ованесян (московське відділення ІІМК)
1939—1942	член-кор. АН СРСР С. П. Толстов (московське відділення ІІМК)
1943—1946	акад. Б. Д. Греков
1947—1955	член-кор. АН СРСР О. Д. Удальцов
1956—1987	акад. Б. О. Рибаков
1987—1991	акад. В. П. Алексєєв
1991—2003	член-кор. РАН Р. М. Мунчаєв
від 2003	акад. М. А. Макаров

Видання Інституту

• Від 1940 року до середини 1970-х років — монографії та збірники в серії «Матеріали й дослідження з археології СРСР» (рос. Материалы и исследования по археологии СССР)^[3].
• У 1937—1957 роки — 30 збірок «Радянська археологія» (рос. Советская археология, СА)^[4]. У 1957 р на базі цього видання Інститутом була почата публікація щоквартального журналу «Радянська археологія» (рос. Советская археология, СА)^[4], з 1992 р. — «Російська археологія» (рос. Российская археология, РА).
• «Короткі повідомлення Інституту історії матеріальної культури про доповіді та дослідження» (рос. Краткие сообщения Института истории материальной культуры о докладах и исследованиях, КСИИМК), з 1957 р «Короткі повідомлення Інституту археології» (рос. Краткие сообщения Института археологии, КСИА)^[5] — періодичне видання.
• З 1965 р. до 1986 р. — щорічник «Археологічні відкриття» (рос. Археологические открытия, АО)^[6], що мало коротку інформацію про польові дослідження. У 1993 р. це видання було відновлено.
• Збірники «Нумізматика і епіграфіка» (рос. Нумизматика и эпиграфика)^[7].
• Починаючи з 1960-х років — «Звід археологічних джерел» (рос. Свод археологических источников)^[8].
• «Археологічна карта Росії» (рос. Археологическая карта России), над якою Інститут почав роботу в 1990-і роки. Присвячена археології центральних областей Росії.
• Фундаментальне видання «Археологія СРСР» (рос. Археология СССР) у 20-ти томах (з 1993 року — «Археологія», рос. Археология)
• та інші видання^[5].

Див. також

• Співробітники Інституту археології РАН