Дефероксамін

Дефероксамін (лат. Deferoxaminum, англ. Deferoxamine) — природний препарат, сидерофор бактерії Streptomyces pilosus^[1][2], та є хелатоутворюючою сполукою.^[3][4] Дефероксамін застосовується підшкірно та внутрішньом'язово, рідше внутрішньовенно.^[3][5] Дефероксамін схвалений для клінічного застосування у США в 1968 році.^[3] Продається під торговельною назвою "Десферал".

Дефероксамін

Систематична назва (IUPAC)
N'-{5-[Acetyl(hydroxy)amino]pentyl}-N-[5-({4-[(5-aminopentyl)(hydroxy)amino]-4-oxobutanoyl}amino)pentyl]-N-hydroxysuccinamide
Ідентифікатори
Номер CAS	70-51-9
Код ATC	V03AC01
PubChem	2973
DrugBank	DB00746
Хімічні дані
Формула	C25H48N6O8
Мол. маса	560,693 г/моль
SMILES	eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність	2% (перорально), ~100% (парентерально)
Метаболізм	гепатичний
Період напіврозпаду	1 год. (І етап), 6 год. (метаболіти)
Виділення	Нирки
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності	C(США)
Лег. статус	℞-only (US)
Шляхи введення	в/м, п/ш, в/в

Фармакологічні властивості

Дефероксамін — природний препарат, який за своїм походженням є сидерофором бактерії Streptomyces pilosus. Механізм дії препарату полягає в утворенні хелатних комплексів з тривалентними іонами заліза, меншою мірою зв'язує також двовалентні іони заліза, зв'язується також з іонами алюмінію.^[5][4][3] Після парентерального введення дефероксамін зв'язує як залізо плазми крові та тканинний алюміній^[5][3], так і залізо, яке входить до складу ферментів феритину і трансферину^[6][7], після чого утворені сполуки металів виводяться з організму з сечею.^[5][3] Дефероксамін застосовується при вторинному гемосидерозі (зокрема при таласемії та інших хронічних анеміях), гострих отруєннях сполуками заліза, шкірних відкладеннях заліза при порфірії, при хронічному підвищенні концентрації алюмінію в крові (у тому числі у хворих термінальною нирковою недостатністю та анемії, спричиненій підвищеним рівнем алюмінію в крові). Препарат також може застосовуватися при первинному гемохроматозі при протипоказах для проведення флеботомії.^[5][3] Дефероксамін також застосовується в комплексному лікуванні гострого панкреатиту, як інгібітора вивільнення іонів заліза, які є основним активатором синтезу гідроксильного та ліпідного радикалів, які є ініціаторами процесів вільнорадиального окислення та ендотоксемії при гострому панкреатиті.^[6][7]

Фармакокінетика

Після перорального застосування біодоступність дефероксаміну складає лише 2 %, після парентерального введення препарат всмоктується повністю та швидко розподіляється в організмі, масимальна концентрація дефероксаміну досягається протягом 30 хвилин. Препарат погано (на 10 %) зв'язується з білками плазми крові. Дефероксамін проникає через плацентарний бар'єр, даних за проникнення в грудне молоко препарату немає. Метаболізується дефероксамін у печінці з утворенням кількох неактивних метаболітів. Виводиться дефероксамін з організму з сечею, початковий період напіввиведення препарату становить 1 годину, період напіввиведення метаболітів становить 6 годин.

Покази до застосування

Дефероксамін застосовують при вторинному гемосидерозі (зокрема при таласемії та інших хронічних анеміях), гострих отруєннях сполуками заліза, шкірних відкладеннях заліза при порфірії, при хронічному підвищенні концентрації алюмінію в крові (у тому числі у хворих термінальною нирковою недостатністю та анемії, спричиненій підвищеним рівнем алюмінію в крові), при первинному гемохроматозі за наявності протипоказів для проведення флеботомії.^[5][3]

Побічна дія

При застосуванні дефероксаміну можливі наступні побічні ефекти^[5]:

• Алергічні реакції — шкірний висип, кропив'янка, набряк Квінке, гарячка, анафілактичний шок та інші анафілактоїдні реакції, бронхіальна астма.
• З боку травної системи — нудота, блювання, діарея, біль у животі.
• З боку нервової системи — головний біль, запаморочення, периферична нейропатія, парестезії, порушення зору, катаракта, шум у вухах, глухота, вкрай рідко судоми.
• Інші побічні ефекти — мукормікоз, єрсиніоз, артралгія, міалгія, затримка росту кісток, спазми м'язів, гостра ниркова недостатність, гострий респіраторний дистрес-синдром.
• Зміни в лабораторних аналізах — лейкопенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня креатиніну і сечовини в крові.
• Місцеві реакції — біль, висипання, набряк, припухлість, припікання і гіперемія у місці введення.

Протипокази

Десферал протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, у І триместрі вагітності, при годуванні грудьми, при анурії. З обережністю препарат застосовується при важкій нирковій недостатності.^[5]

Форми випуску

Десферал випускається у вигляді порошку для ін'єкцій у флаконах по 500 мг і 2 г.^[3]

Див. також

• ДЕФЕРАЗИРОКС (Deferasirox)