Джамі

Джамі (перс. جامی, тадж. Ҷомӣ або Нуріддін Абдуррахман ібн Ахмад, 18 серпня 1414, Джам, поблизу Нішапура, Хорасан — 19 листопада 1492, Герат) — таджицько-перський письменник, філософ, музикознавець. Джамі вважається завершителем класичного періоду поезії перською мовою. Низку поезій Джамі українською перекладав Василь Мисик.

Джамі
Народився	7 листопада 1414[1][2]  Torbat-e Jamd, Хорасан-Резаві, Іран
Помер	9 листопада 1492[1][2] (78 років)  Герат, імперія Тимуридів
Країна	імперія Тимуридів
Діяльність	поет, письменник, теоретик музики, філософ
Галузь	філософія
Знання мов	таджицька, арабська[2] і перська[2]
Конфесія	іслам
Діти	Q125591433?
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Джамі (значення).

Життєпис

Нураддін Абдаррахман ібн Ахмад ібн Мохаммад, відомий як Джамі, народився в родині впливової духовної особи. Його батьківщиною вважають містечко Джам, неподалік від Нішапуру (Іран). Абдаррахман здобув освіту в Гераті та Самарканді. Надалі відмовився від придворної кар'єри і приєднався до суфійського ордену «Накшбанді^[en]». В 1456 році очолив Гератський орден. Був вчителем візира Алішера Навої.

Творчість

Характерна риса творчості Джамі — багатожанровість. Він користувався всіма традиційними поетичними формами — месневі, касида, газель, рубаї, кита. Він писав прозові суфійські трактати, світські твори: трактати про римування і метрику, посібники зі складання шарад му'амма — мистецтво, яке було досить поширене протягом XV століття.

Розквіт його творчості, що припадає на час після 1474 року, відкривається релігійно-філософськими касидами «Море таємниць» (1475) і «Сяйво духу», в яких Джамі засуджує раціоналізм Ібн Сіни, та збіркою біографій суфійських святих «Подих дружби з обителі святості» (1476–1478). У 1480–1487 роках Джамі завершує цикл поем (дастанів) «Сім корон» («Сузір'я Великої Ведмедиці»).

«Сім корон»:

• Саламан і Абсаль.
• Юсуф і Зулейха.
• Лейла і Меджнун.
• Дар благородним. (1481–1482)
• Чотки праведників. (1482–1483)
• Золотий ланцюг. (1485–1486)
• Книга мудрості Іскандара. (1486–1487)

В останні роки життя він пише поему «Багарестан» («Весняний сад»), який переклав українською львівський сходознавець Роман Гамада, а також три ліричні дивани і «Трактат про музику». Вважається, що творчість Абдаррахмана Джамі закінчила етап класичної поезії мовою фарсі.

Приклади поезії

Шах і поет

Забувся б гордий шах Махмуд,

Якби не знали всі,

Що не зумів він оцінить: Співця Фірдоусі.

Рубаї

По вінця чашу я напоєм наповняю,

Та не від радості сьогодні я гуляю:

Очима темними ти затемнила день мій — : І я свій темний день до ночі нахиляю.

Переклад Василя Мисика^[3]