Джанкарло Джанніні

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джанніні.

Джанка́рло Джанні́ні (італ. Giancarlo Giannini; 1 серпня 1942(19420801), Ла-Спеція, Королівство Італія) — італійський актор, кінорежисер, продюсер.

Джанкарло Джанніні
італ. Giancarlo Giannini
Ім'я при народженні	Giancarlo Giannini
Народився	1 серпня 1942(1942-08-01)[1][2][…] (82 роки)  Ла-Спеція, Лігурія, Королівство Італія
Громадянство	Італія
Діяльність	актор театру, актор дубляжу, кіноактор, телеактор, кінорежисер, сценарист
Alma mater	Національна академія драматичного мистецтваd
Роки діяльності	1965 — дотепер
У шлюбі з	Livia Giampalmod і Eurilla del Bonod
Діти	Adriano Gianninid
IMDb	ID 0316284
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою» Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Джанкарло Джанніні у Вікісховищі

Біографія

Джанкарло Джанніні (праворуч), Моніка Вітті і Марчелло Мастроянні. Кадр з фільму «Драма ревнощів: усі деталі в хроніці» (1970)

Джанкарло Джанніні народився 1 серпня 1942 року у місті Ла-Спеція району Лігурія на північному заході Італії. Спочатку він цікавився електронікою, і впродовж 10 років вивчав її в Неаполі^[3], потім його зацікавила акторська майстерність, задля чого він вступив у 18-річному віці до Національної Академії драматичних мистецтв^[en] у Римі. Дебютував на сцені у 1961 році в ролі Пака в шекспірівській п'єсі «Сон літньої ночі». У 1965 році зіграв першу невелику роль у кіно (фільм «I criminali della metropoli»).

Став відомим завдяки ролям у низці фільмів Ліни Вертмюллер, з якою він почав працювати на початку 1960-х років, спочатку граючи ролі другого плану, а згодом і головні ролі. Ліна Вертмюллер задіяла його майже в усіх своїх стрічках, найпомітніший з яких — «Паскуаліно „Семеро красунь“» (1976). За роль ув'язненого концтабору, що принижується задля виживання, Джанкарло отримав «Оскар» у номінації за найкращу чоловічу роль (1977).

У 1968 році дебютував в американському кіно, знявшись у воєнній драмі «Анціо» та через рік у стрічці «Тайна Санта-Вітторії» (реж. Стенлі Крамер). Починаючи з 1970-х працював винятково в Італії, знімаючись здебільшого у стрічках Ліни Вертмюллер. Роль італійського сільського простака, чиї плани про вбивство Беніто Муссоліні виявляються нездійсненими через кохання до повії у «Фільмі про кохання та анархію» 1973 року принесла акторові визнання Каннського кінофестивалю де він отримав Золоту пальмову гілку у номінації «Найкращий актор».^[4].

Окрім Ліни Вертмюллер знімався також у таких відомих режисерів, як Лукіно Вісконті («Невинний», 1976), Райнер Вернер Фассбіндер («Лілі Марлен», 1980), Ф. Ф. Копполи («Нью-йоркські історії», 1989).

З початку 1980-х почав працювати дублером, озвучуючи для італійського кіноринку акторів у голлівудських стрічках.

Фільмографія

Фільми

Актор

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1965	ф	Лібідо	Libido	Кристіан
1969	ф	Тайна Санта-Вітторії	Il segreto di Santa Vittoria	Фабіо
1972	ф	Перша ніч спокою	La Prima notte di quiete	Джорджіо Моска
1972	ф	Ображена честь Мімі-металурга	Mimì metallurgico ferito nell'onore	Кармело «Мімі» Мардогео
1973	ф	Божевільний секс	Sessomatto
1973	ф	Фільм про кохання та анархію	Film d'amore e d'anarchia
1974	ф	Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні	Travolti da un insolito destino nell'azzurro mare d'agosto	Дженаріно Карункіо
1975	ф	Дозор любові приходить рівно опівночі	A Mezzanotte Va La Ronda Del Piacere	Джіно Бенасіо
1976	ф	Невинний	L’ Innocente	Тулліо Ерміль
1976	ф	Паскуаліно «Семеро красунь»	Pasqualino Settebellezze	Паскуаліно Фрафузо
1980	ф	Життя прекрасне	La vita è bell	Антоніо Мурільйо
1980	ф	Лілі Марлен	LiLi Marleen	Роберт
1984	ф	Я від Піконе	Mi manda Picone	Сальваторе Каннавацціуоло
1986	ф	Кров під сонцем	Blood Red
1988	ф	Шахраї як і ми	I Picari	Гузман
1988	ф	Бар-закусочна "Будапешт"	Snack Bar Budapest	Адвокат
1989	ф	Нью-йоркські історії	New York Stories	Клаудіо
1989	ф	Час вбивати	Tempo di uccidere	Майор
1990	ф	Доросле кохання	Vita coi figli	Адріано Феррі
1992	ф	Одного разу, порушивши закон	Once Upon a Crime	Інспектор Боннар
1993	ф	Джованні Фальконне	Giovanni Falcone	Паоло Борселліно
1995	ф	Прогулянка в хмарах	A Walk in the Clouds	Альберто Арагон
1996	ф	Целулоїд	Celluloide	Серджо Амідеї
1996	ф	Вовчиця	La lupa	падре Анджоліно
1997	ф	Мутанті	Mimic	Менні
2001	с	Дюна	Dune	Падишах-Імператор Шаддам IV
2001	ф	Франческа и Нунціата	Francesca e Nunziata
2001	ф	Ганнібал	Hannibal	Рінальдо Пацці
2002	ф	Банкіри Бога	I banchieri di Dio	Флавіо Карбоні
2002	ф	Темрява	Darkness	Альберт
2002	ф	Дракула	Dracula	професор Ван Хельсінг
2003	ф	Три жінки	L'acqua… il fuoco	Давид
2003	ф	Мій будинок в Умбрії	My House in Umbria	Інспектор Джиротті
2004	ф	Лють	Man on Fire	Мігель Манзано
2006	ф	Казино «Рояль»	Casino Royale	Рене Матіс
2006	ф	Візантійська принцеса	Tirant lo Blanc	візантійський імператор
2008	ф	Квант милосердя	Quantum of Solace	Рене Матіс
2008	ф	Кров і троянда	Il sangue e la rosa	кардинал Роспігліосі
2010	ф	Прекрасне товариство	La bella società	доктор Гуаррасі
2010	ф	Світла сторона Місяця	La Prima Notte della Luna	Іван
2012	ф	Омамамія	Omamamia	Лоренцо
2012	ф	АмериКа	AmeriQua	дон Ферракане

Режисер

• 1987 — «Гра в числа» / Ternosecco
• 2013 — «Я заглянув у некрологи» / Ti ho cercata in tutti i necrologi

Відеоігри

Рік	Назва	Роль
2012	Call of Duty: Black Ops II	Рауль Менендез
2018	Call of Duty: Black Ops 4

Нагороди та номінації

• «Давид ді Донателло»
  • 1972 — Найкращий актор («Ображена честь Мімі-металурга»)
  • 1984 — Найкращий актор («Мене послав Піконе»)
  • 1995 — Номінація: Найкращий актор («Мій будинок в Умбрії»)
  • 1996 — Найкращий актор («Целулоїд»)
  • 2002 — Найкращий актор («Кохання і надія»)

• Срібна стрічка Італійського Національного синдикату кіножурналістів
  • 1973 — («Ображена честь Мімі-металурга»)
  • 1999 — («La stanza dello scirocco»)
  • 2001 — («Ганнібал»)

• Оскар
  • 1977 — Номінація: Найкраща чоловіча роль («Паскуаліно „Семеро красунь“»)

• Каннський кінофестиваль
  • 1973 — Приз «За найкращу чоловічу роль» («Фільм про кохання і анархію»)

• Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні
  • 1973 — Приз Сан-Себастьяна «За найкращу чоловічу роль» («Це я!»)

• Великий офіцер ордена «За заслуги перед Італінською Республікою» (28 травня 2003 року)^[5]
• Командор ордена ордена «За заслуги перед Італінською Республікою» (2 червня 1995 року)^[6]

Родина та особисте життя

Був одружений (1967–1975) на акторці Лівії Джіампалмо^[en]. У цьому шлюбі має двох синів — Адріано^[it] і Лоренцо.