Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Ліна Вертмюллер

італійська кінорежисерка та сценаристка З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Ліна Вертмюллер
Remove ads

Лі́на Вертмю́ллер (італійською: [ˈliːna vertˈmuller] Lina Wertmüller. Справжнє ім'я Арканджела Феліче Ассунта Вертмюллер фон Ельґґ Еспаньйол фон Браухіч (Arcangela Felice Assunta Wertmüller von Elgg Espanol von Brauchich); 14 серпня 1928, Рим9 грудня 2021, там само) італійська кінорежисерка та сценаристка.

Ліна Вертмюллер
італ. Lina Wertmüller
Thumb
Ліна Вертмюллер, 2011
Дата народження14 серпня 1928(1928-08-14)
Місце народженняРим, Італія
Дата смерті9 грудня 2021(2021-12-09) (93 роки)
Місце смертіРим, Італія[1] 
Громадянство Італія
Конфесіякатоличка
Професіякінорежисерка, сценаристка
Alma materНаціональна академія драматичного мистецтваd 
Роки активності1963наш час
ДітиZulimad 
IMDbID 0921631 
Нагороди та премії
Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

Берлінська художня преміяd (1987)

Crystal Awardd (1985)

зірка на голлівудській Алеї слави

премія «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі (9 лютого 2020)

Премія «Давид ді Донателло» за життєві досягненняd

«Давид ді Донателло» за кар'єру (2010)
linawertmuller.com 
Ліна Вертмюллер у Вікісховищі
Remove ads

Біографія та творчість

Узагальнити
Перспектива

Ліна Вертмюллер народилася 14 серпня 1928 року в Римі в аристократичній швейцарській сім'ї[2]. У 1951 році закінчила Римську театральну Академію під керівництвом П'єтро Шарова, працювала асистентом режисера в музичному і драматичному театрах. Після знайомства з Федеріко Фелліні стала помічником режисера у фільмах «Солодке життя» і «Вісім з половиною».

У 1963 році Вертмюллер зняла свій перший повнометражний фільм «Василіски». У цей період вона познайомилася з актором Джанкарло Джанніні, що згодом зіграв ролі в найкращих її стрічках. Потім Вертмюллер зняла ще три фільми — «Цього разу поговоримо про чоловіків» (1965), комедію «Рита-настира» (1966) і телевестерн «Моя душа належить покеру» (1967) під псевдонімом Джордж Браун. Після цього Ліна Вертмюллер повернулася в театр. Вона вийшла заміж за Енріко Джоба, який став художником-декоратором в її фільмах.

У 1972 році комедія Ліни Вертмюллер «Ображена честь Мімі-металурга» отримала номінацію на премію 25-го Каннського кінофестивалю. У цьому і подальших її фільмах зіграв Джанкарло Джанніні, який набув міжнародної популярності. У 1970-х роках вийшли комедії з соціально-політичним підтекстом «Фільм про любов і анархію» (1973), «Усе на місці й усе безладно» (1974) та «Паскуаліно „Семеро красунь“» (1975) за який Ліна Вертмюллер стала першою жінкою-номінантом на премію «Оскар» за найкращу режисуру.[3]

У 1978 році Ліна Вертмюллер зняла фільм у Голлівуді — «Кінець світу в нашому подружньому ліжку одного разу дощовитою ніччю», що виявився комерційно невдалим. Подальші фільми з еротичними сюжетами не повторили успіху ранніх робіт Вертмюллер.

Ліна Вертмюллер виступає театральним драматургом і співавтором сценаріїв фільмів інших режисерів, була постановником опери «Кармен» в театрі Сан-Карло в Неаполі.

Remove ads

Особисте життя

У Ліни Вертмюллер є донька від шлюбу з Енріко Джобом — Марія Зуліма Джоб (нар. 17.01.1991).

Фільмографія

Більше інформації Рік, Назва українською ...
Remove ads

Визнання

Нагороди та номінації Ліни Вертмюллер[4]
Більше інформації Рік, Категорія ...
Remove ads

Примітки

Література

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads