Джемма Беллінчоні

Джемма Беллінчоні (італ. Gemma Bellincioni, Матильда Чезіра Беллінчоні італ. Matilda Cesira Bellincioni, 18 серпня 1864, Монца, Ломбардія, Італія — 23 квітня 1950, Неаполь, Кампанія, Італія) — італійське сопрано, одна з найвідоміших співачок кінця XIX століття, педагог. Вона з'явилася завдяки своїм інтерпретаціям італійського веристичного репертуару і була особливо відома своєю харизматичною грою, ніж якістю свого голосу.

Джемма Беллінчоні
Matilda Cesira Bellincioni
Джемма Беллінчоні. 1880
Джемма Беллінчоні. 1880
Ім'я при народженні	Матильда Чезіра Беллінчоні
Інші імена	Джемма Станньо Беллінчоні
Народилася	18 серпня 1864(1864-08-18) Монца, Ломбардія, Італія
Померла	23 квітня 1950(1950-04-23) (85 років) Неаполь, Кампанія, Італія
Поховання	Santa Maria delle Grazie cemeteryd
Національність	італійка
Громадянство	Італія
Діяльність	оперна співачка, сопрано
Відомі учні	Acke Sjöstrandd
Роки діяльності	1916—1923
Чоловік	Роберто Станньо[it] (1836—1897)
Діти	донька Б'янка Станньо Беллінчоні[it] (1888—1980)
IMDb	ID 1281320
Джемма Беллінчоні у Вікісховищі

Біографія

Народилася в сім'ї співаків Чезаре Беллінчоні та Карлотти Соролдоні, які були її першими вчителями співу. Потім навчалася в Мілані, де в 1879 році відбувся її дебют в опері Джузеппе Дель'Орефісе^[it] «Таємниця герцогині» (Il Segreto della Duchessa). Виступала в Іспанії та Португалії (1882) та в Римі (1885). У 1886 році дебютувала в міланській «Ля Скала» в ролі Віолетти в опері «Травіата» Джузеппе Верді. Пізніше Джемма Беллінчоні брала участь у прем'єрах багатьох веристичних опер. 17 травня 1890 року виконувала роль Сантуцци в опері «Сільська честь» П'єтро Масканьї на прем'єрі в римському театрі Костанці. Завдяки її художній інтуїції та драматургічній ефектності її часто обирали першим інтерпретатором нових творів.^[1] Її партнером у ролі Турідду був тенор Роберто Станньо^[it] (1836—1897), супутник її життя. Вони познайомилися під час її гастролей в Аргентині.

Соломія Крушельницька як Сантуцца в опері «Сільська честь»

Листівка, опублікована приблизно в 1900 році, із зображенням Джемми Беллінчоні в ролі Сантуцци та її чоловіка Роберто Станньо в ролі Туріду на прем'єрі опери «Сільська честь» 1890 року

У сезоні 1892—1893 років Джемма Беллінчоні від січня до травня гастролювала у Львові, де мала нагоду слухати Соломію Крушельницьку (1872—1952), в тому числі також і в опері «Сільська честь». Соломія в 1893 році якраз закінчувала Львівську консерваторію Галицького музичного товариства. Джемма Беллінчоні, як досвідчена співачка і згодом відомий педагог, оцінила талант молодої української співачки та переконала Соломію їхати до Італії продовжувати навчання у визнаних майстрів бельканто. Згодом, у Мілані, навчаючись у Фаусти Креспі (Fausta Crespi), Соломія мешкала у Джемми Беллінчоні.^[2][3][4]

17 листопада 1898 року Джемма Беллінчоні співала партію Федори в опері «Федора» Умберто Джордано.

У 1906 році в Турині вона виконала заголовну партію під час італійської прем'єри опери «Саломея» Ріхарда Штрауса під керівництвом композитора. Протягом наступних років співала в усіх великих оперних театрах Європи та Південної Америки.

У 1911 році Джемма Беллінчоні завершила сценічну кар'єру і присвятила себе викладацькій діяльності, викладала спів у Берліні (1911—1915), Відні (1931—1932) та Неаполі (з 1932). Джемма Беллінчоні написала посібник для навчання співу, опублікований у Берліні в 1912 році, і автобіографію «Я і сцена» (Io e il palcoscenico), опубліковану в Мілані в 1920 році. Її сестра Саффо Фріджотті (Saffo Frigiotti) стала відомою як меццо-сопрано, її дочка Б'янка Станьо Беллінчоні як сопрано.^[5]

У 1916 році разом зі своєю донькою Б'янкою Станньо Беллінчоні^[it] (1888—1980) грала в кількох фільмах кіностудії «Tespi Film», де серед іншого грала Сантуццу в опері «Сільська честь» режисера Уго Фалена^[it].^[6] Згодом заснувала власну продюсерську компанію «Б'янкаджемма» (Biancagemma), яка випустила кілька фільмів у 1919—1920 роках, до кризи, в яку потрапив італійський кінематограф.

Б'янка Станньо Беллінчоні. 1932

Лише в 1924 році вона періодично кілька разів виступала в Нідерландах, але її голос уже не був таким, як раніше.

Останні роки свого життя вона прожила в Неаполі, де й померла 23 квітня 1950 у віці 85 років. Її партнер Роберто Станньо помер у віці 53 років (1897). Вона похована разом зі своїм супутником у Ліворно на кладовищі Монтенеро^[it].

Фільмографія

Режисер і акторка^[7]

• 1916 — Сільська честь^[it] / (Cavalleria rusticana), режисер Уго Фалена^[it]
• 1916 — Сестра Тереза / (Suor Teresa), режисер Уго Фалена
• 1917 — Донна Ліза / (Donna Lisa)
• 1918 — Заблудле життя / (Vita traviata)
• 1918 — Огортаюче полум'я / (Fiamme avvolgenti), режисер Едоардо Бенчівенга^[it]
• 1918 — Баронеса Дарія / (La baronessa Daria)
• 1918 — Ціна щастя / (Il prezzo della felicità)
• 1919 — Таємниця чи божевілля? / (Mistero o follia?)
• 1920 — Іоанна I Анжуйська, королева Неаполя^[it] / (Giovanna I d'Angiò, regina di Napoli)
• 1921 — Тетяна, польська танцівниця / (Tatiana, la danzatrice polacca)
• 1921 — Міртіль / (Mirtil)
• 1921 — Метелик / (Papillon)
• 1922 — Зламана ліана / (Liana spezzata)
• 1922 — Блакитна принцеса / (La principessa d'azzurro)
• 1923 — Сатанинський / (Satanica)