Джованні Баттіста Тьєполо

Джованні Баттіста Тьєпо́ло (італ. Giovanni Battista Tiepolo), варіанти написання імені: Gianbattista або Giambattista — Джанбаттіста або Джамбаттіста; 5 березня 1696, Венеція — 27 березня 1770, Мадрид) — італійський художник, один з найпримітніших майстрів італійського рококо, майстер фресок та гравюр, останній великий представник венеційської школи живопису.

Джованні Баттіста Тьєполо
італ. Giovanni Battista Tiepolo
При народженні	італ. Giovanni Battista Tiepolo
Народження	5 березня 1696(1696-03-05)[1][2][…]  Венеція, Венеційська республіка[3][4][5]
Смерть	27 березня 1770(1770-03-27)[1][2][…] (74 роки)
	Мадрид, Іспанія[3][4][5]
Країна	Венеційська республіка
Жанр	техніка фрески, релігійний живописd[6][5], алегорія[d][5], анімалістика[5], побутовий жанр[5], пейзаж[5], міфологічний живопис[5], Капріччо[5], портрет[5] і карикатура[5]
Діяльність	художник фресок, художник-гравер, архітектурний кресляр, художник, графік, друкар, майстер офорту, візуальний митець
Напрямок	рококо[7] і бароко[7]
Твори	Ceiling fresco in the staircase of the Würzburg Residenced
Батько	Доменіко Т'єполоd
Мати	Орсетта Т'єполоd
У шлюбі з	Марія Чечилія Гуардіd[8]
Діти (10 )	Джованні Доменіко Тьєполо[9] і Лоренцо Бальдіссера Т'єполоd[9]
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей Гетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Галерея Академії (Венеція), Національний музей старовинного мистецтва, Ашмолеан музей, Колекція Фріка[10], Музей мистецтва Метрополітен, Музей Вікторії та Альберта, Civic Museums and Gallery of History and Artd, Громадські музеї Падуїd, Рейксмузей, Національні галереї Шотландіїd, Національна галерея, Palazzo Chiericati Art Galleryd, Martin von Wagner Museumd, Музей Жакмар-Андре, Музей образотворчих мистецтв, Ермітаж, музей Кастельвеккйо, Монреальський музей красних мистецтв, Альбертіна, Музей мистецтв Філадельфії, Брера, Музей історії мистецтв, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Державний музей мистецтв, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Художній музей Волтерс, Національний музей мистецтва Каталонії, Картинна галерея Далвічd, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національна галерея, Національний музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Кімбеллаd, Баварські державні колекції картин, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Музей мистецтв Карнегіd, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Ка' Реццоніко, Музей мистецтв Цинциннаті, Музей Кон'як-Жеd, Гамбурзька картинна галерея, Пінакотека замку Сфорца, Courtauld Galleryd, Художня галерея Єльського університету, Берлінська картинна галерея, Державні художні зібрання Дрездена, Національна галерея Австралії, Детройтський інститут мистецтв, New Orleans Museum of Artd, Віденська академія мистецтв, Музей Боуз, Pinacoteca dell'Accademia dei Concordi e del Seminario Vescoviled, Клівлендський музей мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Художній музей Сієтла, Національна галерея Ірландії, Художній музей Сент-Луїса, Рінглінг музей, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Національний музей у Варшаві, Інститут мистецтв Кларкаd, Музей витончених мистецтв Парижаd, Королівські музеї витончених мистецтв[11], Смітсонівський музей американського мистецтва[12], Гарвардський художній музей, Художній музей Фогга[d], Музей фюрера, Палац дожів, Церква Сан-Рокко[d], Музей образотворчих мистецтв (Марсель), музей Пікардіїd, Contini Bonacossi collectiond, Галерея палацу Чиніd, Національна галерея, Вюрцбурзька резиденція, Музей Нортона Саймона, Королівський замок на Вавелі, Королівський корнуольський музейd, The Boxd, Мистецька галерея Йоркаd, The New Art Gallery Walsalld, New York Public Library Print Collectiond[13], Musea Brugged[14], Королівський палац у Мадриді, Національний музей образотворчих мистецтв, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Стара пінакотека, Waddesdon Manord, Foundation E.G. Bührle Collectiond, Kunsthaus Zürichd, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Церква Джезуаті і Museo Diocesano e Gallerie del Tiepolod
Джованні Баттіста Тьєполо у Вікісховищі

«Суд Соломона», фреска з Архієпископського палацу в Удіне, Італія

Біографія

Народився 5 березня 1696 у Венеції, в родині багатодітного шкіпера Доменіко Тьєполо, людини простого походження. Невдовзі батько помер, і мати, Орсетта, виховувала шістьох дітей в умовах бідності.

В юності Тьєполо навчався живопису у венеційського художника Грегоріо Ладзаріні, але мистецтвознавці зазначають, що найсильніший вплив на нього мали Себастьяно Річчі, Паоло Веронезе та Джованні Баттіста Пьяцетта. У віці 19 років Тьєполо виконав своє перше художнє замовлення — картину «Принесення в жертву Ісаака».

У 1717 молодий художник покинув майстерню Ладзаріні і вступив до гільдії живописців Фралья. 1719 року він одружився з Марією Чечилії Гварді, сестрою відомих художників Гварді — Франческо та Джованні Антоніо. Від шлюбу з Марією у Тьєполо народилося дев'ятеро дітей.

У 1726-1728 працював за замовленням Діонісіо Дельфіно, аристократа з Удіне, розписуючи фресками каплицю й палац. Це принесло йому популярність і нові замовлення — Тьєполо став модним живописцем. У наступні роки він багато писав у Венеції, а також в Мілані, Бергамо. У 1740 Тьєполо отримав замовлення на розпис стелі на другому поверсі Скуоль Карміна.

У 1750 до венеційського живописця прийшла загальноєвропейська популярність, а в 1750–1753 роках він створив свою центральну роботу — фрескові оздоблення вюрцбурзької резиденції (в місті Вюрцбург, Німеччина). Повернувшись до Італії, Тьєполо був обраний президентом Падуанської академії.

У 1761 іспанський король Карл III запросив Тьєполо в Мадрид, де художник залишався до кінця свого життя. Тьєполо помер в іспанській столиці 27 березня 1770 року.

Стиль Тьєполо

Фрески — дуже складний вид образотворчого мистецтва. Великі масштаби вимагають підготовчих робіт та точного геометричного розрахунку. Дуже важко врахувати також, як буде бачити фреску глядач з різних точок зору. Свобода і легкість, з якою будував свої фрескові композиції Тьєполо, дотепер вражають глядачів і самих художників. Це свобода у виборі композиції, у виборі кольорів та напрямків динаміки розгортання композиції, свобода у відчутті енергійного, експресивного руху пензля, в акцентуванні деталей.

Вибрані роботи

«Викрадення Європи», 1720—1721. Галерея Академії, Венеція

«Свята Олена знаходить Істинний Хрест», бл. 1745. Галерея Академії, Венеція

Останнє причастя Св. Лючії. Церква святих Апостолів

• «Викрадення Європи», 1720—1721. Галерея Академії, Венеція
• «Мадонна гори Кармель з душами у чистилищі», 1721—1727. Пінакотека Брера, Брера
• «Свята Олена знаходить Істинний Хрест», бл. 1745. Галерея Академії, Венеція
• Поклоніння волхвів (Пінакотека, Мюнхен)
• Аполлон і Дафна (Лувр, Париж)
• Апофеоз сім'ї Барбаро (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
• Апофеоз адмірала Пізані (Палаццо Пізані, Венеція)
• «Перенесення Святого будинку в Лорето», бл. 1743, Галерея Академії, Венеція
• П'ять картин на теми давньоримської історії з палацу Дольфін в Венеції, Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія
  • «Смерть консула Брута», 1728—1730, Музей історії мистецтв, Відень.
• «Меценат представляє імператору Августу красні мистецтва», Ермітаж, Санкт-Петербург.
• «Філософ Діоген та Александр Македонський», Ермітаж, Санкт-Петербург
• «Мадонна з немовлям, Св. Антонієм Падуанським, Домініком, Франциском Асізьким», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
• Фрески на стелі Вюрцбурзької резиденції, Вюрцбург, Німеччина
• Святий Яков Старший, (Музей образотворчих мистецтв (Будапешт))
• Битва Верселле (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
• Хід колісниці сонця (Палаццо Клерічі, Мілан)
• Тріумф Авреліана (Королівська галерея, Турин)
• Тріумф Маріуса (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
• Промова цариці Зенобії перед солдатами свого війська (Національна галерея мистецтва, Вашингтон)
• Апостоли Фома та Іоанн (Церква дель Оспедалетті, Венеція)
• Елеазер і Ребекка (Національна галерея, Афіни)
• Зустріч Антонія і Клеопатри і Бенкет Клеопатри (садиба Архангельське)

Бібліографія

Фрагмент фрески у Віллі Вальмарана, Віченца

Фрагмент стінопису Вюрцбурзької резиденції

• Chantal Eschenfelder: Tiepolo. Giovanni Battista Tiepolo, 1696 — 1770. Könemann, 2001. ISBN 3-8290-0698-5
• Beverly Louise Brown, Terisio Pignatti, Oreste Ferrari, Teresa Longyear: Giambattista Tiepolo: Master of the Oil Sketch. Abbeville Press, 1994. ISBN 1-55859-284-9
• Keith Christiansen: Giambattista Tiepolo: 1696–1770. Harry N. Abrams, 1997. ISBN 0-8109-6505-4
• Svetlana Alpers, Michael Baxandall: Tiepolo and the Pictorial Intelligence. Yale University Press, 1994. ISBN 0-300-05978-7
• George Knox: Tiepolo: A Bicentenary Exhibition 1770–1970 Exhibition Catalogues from the Fog Art Museum: A Bicentenary Exhibition, 1770–1970. Garland Publishing, New York 1978. ISBN 0-8240-1954-7
• Maria Elisa Avagnina: Tiepolo. Die vicentinischen Villen. Electa, Milano, 1990. ISBN 88-435-3104-2
• T. Hetzer, Die Fresken Tiepolos in der Würzburger Residenz, Frankfurt, 1943.
• A. Morassi, Tiepolo e la Villa Valmarana, Milano, 1945.
• A. Morassi, Giovan Battista Tiepolo, Londra, 1955.
• A. Morassi, A complete catalogue of the paintings of G. B. Tiepolo, L., [1962];
• A. Pallucchini, L'opera completa di Giambattista Tiepolo, Milano 1968.
• Rizzi A,, The etchings of the Tiepolo: complete edition, L., 1971;
• Atti del congresso internazionale di studi sul Tiepolo, [Mil., 1972].
• A. Porcella, La giovinezza di Gianbattista Tiepolo, Roma 1973.
• William L. Barcham (1992). Giambattista Tiepolo, Thames and Hudson. ISBN 0-500-08054-2.
• M. Gemin, F. Pedrocco, Giambattista Tiepolo. I dipinti. Opera completa, Venezia 1993
• Щербачёва М. И., Картины Тьеполо из дворца Дольфино в Эрмитаже, Л., 1941;
• Ольшанская Н. И., Тьеполо, М., 1957;
• Салмина Л. Н. Джованни Баттиста Тьеполо. М. — Л., 1963

Див. також

• 43775 Тьєполо — астероїд, названий на честь художника^[15].
• Бароко
• Живопис бароко
• Венеційська школа