Джованні Спадоліні

Джованні Спадоліні (італ. Giovanni Spadolini; нар. 21 червня 1925(19250621), Флоренція — пом. 4 вересня 1994, Рим) — італійський журналіст, історик, політик і державний діяч, очолював кабінет міністрів Італії з 28 червня 1981 по 1 грудня 1982 року.

Джованні Спадоліні італ. Giovanni Spadolini
44-й Прем'єр-міністр Італії
28 червня 1981 — 1 грудня 1982 року
Президент:	Алессандро Пертіні
Попередник:	Арнальдо Форлані
Наступник:	Амінторе Фанфані
Ім'я при народженні:	італ. Giovanni Spadolini
Народження:	21 червня 1925(1925-06-21)[1][2][…]  Флоренція, Королівство Італія[3]
Смерть:	4 серпня 1994(1994-08-04)[1][2][…] (69 років)  Рим, Італія[3]
Причина смерті:	злоякісна пухлина
Поховання:	Цвинтар Порте-Сантеd і Grave of Giovanni Spadolinid
Країна:	Італія  Королівство Італія
Релігія:	католицтво
Освіта:	Флорентійський університет
Партія:	Республіканська партія (Італіія)d
Батько:	Guido Spadolinid
Автограф:
Нагороди:	Міжнародна журналістська премія Іскіяd (1989) Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (1993) honorary doctor of the Peking Universityd (1994)
Медіафайли у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

До 1949 включно, Джованні Спадоліні вивчав право на юридичному факультеті Флорентійського університету, а вже у віці 25 років став у цьому-ж навчальному закладі професором сучасної історії. Написав кілька книг історико-політичної тематики, де в основному були дослідження періоду Рісорджименто.

З 1955 по 1968 Джованні Спадоліні займав пост головного редактора регіональної італійської газети «il Resto del Carlino» у місті Болоньї. У 1968 році переїхав до Мілана до 1972 року пропрацював в національному виданні «Corriere della Sera».

У 1972, 1976 і 1979 обирався до Сенату Італії від Республіканської партії.

З 1974 по 1976 був членом кабінету міністрів, де виконував функції міністра навколишнього середовища та культурної спадщини. У 1979 знову повернувся в уряд як міністр народної освіти. Після смерті голови Республіканської партії Уго Ла Мальфа, в вересні 1979 року Спадоліні став його наступником і очолював республіканців по 1988 рік.

28 червня 1981 сформував і очолив кабінет міністрів, який проіснував по 1 грудня 1982 року.

Після відставки Спадоліні був обраний довічним сенатором. Він не залишив політику і брав активну участь у житті держави аж до самої загибелі 4 вересня 1994. Міністр оборони Італії (1983–1987).

З липня 1987 по квітень 1994 він був президентом Сенату Італії.