Джозеф П'єр ЛаСаль

Джозеф П'єр ЛаСаль (англ. Joseph Pierre LaSalle; 28 травня 1916, Стейт Коледж, Пенсільванія — 7 липня 1983, Літтл-Комптон, Род-Айленд) — видатний американський математик працювавший переважно у розділі динамічних систем та систем керування. Відомий своїми внесками в теорію стійкості руху, насамперед т. зв. принципом інваріантності ЛаСаля (англ. LaSalle invariance principle). В українських (та радянських) джерелах цей принцип більш відомий за назвою теорема Барбашина-Красовського.

Джозеф ЛаСаль
Joseph P. LaSalle
Народився	28 травня 1916(1916-05-28) Стейт-Колледж, Сентр, Пенсільванія, США[1]
Помер	7 липня 1983(1983-07-07) (67 років) Літтл-Комптон, Ньюпорт, Род-Айленд, США[1]
Країна	США
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Каліфорнійський технологічний інститут
Галузь	математика[2] і теорія диференціальних рівнянь[d][2]
Заклад	Браунський університет
Науковий керівник	Aristotle Michald[3]
Аспіранти, докторанти	Kenneth R. Meyerd[3] Joseph Eugene Billottid[3] San Wand[3] Edward Nwenenda Onwuchekwad[3] John William Palmerd[3] Michael Ronald Latinad[3]
Відомий завдяки:	Принцип інваріантності ЛаСаля, Нерівність Бігарі–ЛаСаля[en]
Нагороди	ґрант Ґуґґенгайма (1975) премія Шовене (1965)

Біографія

Джозеф ЛаСаль захистив свою дисертацію 1941 року в каліфорнійському технологічному інституті.^[4] З 1946 року працював в університеті Нотр-Дам, де знаходився до 1958 року. За час його візиту до Принстона у 1947—1948, під впливом спілкування з Соломоном Лефшецом та Річардом Беллманом, ЛаСаль захопився теорією диференціальних рівнянь.^[5]

1964 року заснував Журнал Диференціальних Рівнянь (англ. Journal of Differential Equations^[6]) та займав посаду його головного редактора до 1980 року.^[5] У 1962—1963 рр. був президентом Товариства Промислової та Прикладної Математики SIAM (англ. Society for Industrial and Applied Mathematics).^[7]