Джузеппе Дзанарделлі

Джузеппе Дзанарделлі (італ. Giuseppe Zanardelli; 26 жовтня 1826 — 26 грудня 1903) — італійський журналіст, історик, державний і політичний діяч, очолював італійський уряд від лютого 1901 до листопада 1903 року.

Джузеппе Дзанарделлі італ. Giuseppe Zanardelli
16-й Прем'єр-міністр Італії
15 лютого 1901 — 3 листопада 1903 року
Монарх:	Віктор Емануїл III
Попередник:	Джузеппе Саракко
Наступник:	Джованні Джолітті
Ім'я при народженні:	італ. Giuseppe Zanardelli
Народження:	26 жовтня 1826(1826-10-26)[1][2]  Брешія, Провінція Брешія, Ломбардія, Ломбардо-Венеційське королівство, Австрійська імперія
Смерть:	26 грудня 1903(1903-12-26)[2] (77 років)  Тосколано-Мадерно, Провінція Брешія, Ломбардія, Королівство Італія
Поховання:	monumental cemetery of Bresciad
Країна:	Королівство Італія  Сардинське королівство
Освіта:	Павійський університет
Ступінь:	лауреат[d][3]
Партія:	Historical Leftd
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Добровольцем брав участь у війні проти австрійців, але 1849 року, після битви при Новарі, що призвела до важкої поразки й відступу сардинської армії з П'ємонту, повернувся до рідної Брешії, де зайнявся викладацькою діяльністю. Після поразки Наполеона Брешія відійшла до Австрії, й Дзузеппе зазнав утисків з боку нової влади. Дзанарделлі категорично відкинув пропозицію стати інформатором австрійської поліції, через що втратив викладацьку практику.

Після цього Джузеппе Дзанарделлі пішов у політику. 1876 року, в першому кабінеті Агостіно Депретіса він був міністром громадських робіт, а 1878, в уряді Бенедетто Кайролі, отримав портфель міністра внутрішніх справ. У той період Дзанарделлі активно займався реформою виборчого права країни.

15 лютого 1901 року сформував власний кабінет^[4]. За часів свого врядування активно лобіював закон про розлучення, втім слабке здоров'я не дозволило йому завершити почате. В листопаді 1903 року вийшов у відставку, а вже у грудні того ж року помер.