Дисоціація (хімія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дисоціація.

Дисоціа́ція (англ. dissociation, нім. Dissoziation f) — хімічний процес розкладу молекул на простіші молекули, атоми, атомні групи або іони. Протилежний процес — асоціація.

Дисоціація
Протилежне	асоціація молекул[1] і associationd
Дисоціація у Вікісховищі

У кількісному відношенні дисоціація характеризується ступенем дисоціації.

Різновиди

Гетеролітична дисоціація — розрив ковалентного зв'язку в молекулі з утворенням двох іонів протилежного заряду.

Дисоціація під впливом електричного поля — збільшення електропровідності електроліту внаслідок збільшення числа іонів у розчині у випадку надзвичайно сильної напруги (10⁴–10⁵ В·см-¹) електричного поля.

Дисоціація зв'язку — розрив зв'язку шляхом гетеролізу або гомолізу. Термін переважно вживається для гомолізу.

Дисоціація, індукована зіткненнями — у мас-спектрометрії — процес з участю іонних або нейтральних молекулярних частинок, в якому іон, що стрімко рухається, дисоціює в результаті взаємодії з нейтральною частинкою-мішенню. Це відбувається внаслідок переходу частини трансляційної енергії іона у його внутрішню енергію.

Електролітична дисоціація — дисоціація, що відбувається під впливом електроліту.

Енергія дисоціації

Енергія, необхідна для того, щоб певна частинка продисоціювала на дві частинки. Позначається D. Індекси 0 та е використовуються, щоб позначити, що частинка дисоціює з основного стану (D0) та з мінімуму потенціальної енергії (De).

Див. також

• Дисоціація мінералів