Ступінь дисоціації

Сту́пінь дисоціа́ції або коефіціє́нт дисоціа́ції — кількісний показник, обчислений як відношення числа формульних одиниць розчиненої речовини, що розпалися на його йони, до їх загального числа дисоціації.

Ступінь дисоціації
Розмірність	${\displaystyle 1}$
Формула	${\displaystyle \alpha ={\frac {n_{\mathrm {d} }}{n}}}$[1]
Позначення у формулі	${\displaystyle \alpha }$, ${\displaystyle n_{\mathrm {d} }}$ і ${\displaystyle n}$
Символ величини (LaTeX)	${\displaystyle \alpha }$[1]
Рекомендована одиниця вимірювання	1[1]

Позначається зазвичай α і є безрозмірною величиною.

Ступінь дисоціації залежить від концентрації. Для слабких електролітів, у яких можна знехтувати взаємодією йонів між собою, справедливий закон розведення Оствальда:

${\displaystyle {\frac {\alpha ^{2}}{1-\alpha }}={\frac {K}{n}}}$,

де n — концентрація молекул, які дисоціюють; K — певний параметр, який залежить від тиску й температури.

При дуже малій концентрації (${\displaystyle n\rightarrow 0}$) ступінь дисоціації ${\displaystyle \alpha \rightarrow 1}$, тобто усі молекули дисоційовані.

У слабких електролітах ступінь дисоціації менший за 3 %, в електролітах середньої сили він у проміжку 3—30 %, у сильних — понад 30 %.

Джерела

• Сивухин Д.В. (1977). Общий курс физики. т III. Электричество. Москва: Наука. (рос.)
• Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0