Дмитрів Ігор Федорович

Дми́трів І́гор Фе́дорович (* 9 жовтня 1983, Калуш, Івано-Франківська область, Українська РСР — † 20 лютого 2014, Київ, Україна) — учасник, захисник Євромайдану. Мав загострене відчуття справедливості та прагнув змінити країну на краще. Герой України.

Дмитрів Ігор Федорович
Народився	9 жовтня 1983(1983-10-09) Калуш, Івано-Франківська область, Українська РСР
Помер	20 лютого 2014(2014-02-20) (30 років) Київ,  Україна ·Застрелений снайпером на вулиці Інститутській.
Громадянство	Україна
Національність	українець
Відомий завдяки	Герой Майдану
Alma mater	Національний університет «Одеська юридична академія»
Батько	Федір Дмитрів
Родичі	Старший брат — Микола
Нагороди	Медаль «За жертовність і любов до України»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дмитрів.

Народився та жив у Калуші на північному заході Івано-Франківської області, центрі Калуського району. Закінчив ЗОШ № 10, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, а 2013 року — Національний університет «Одеська юридична академія».

Віднедавна переїхав до с. Копанки Калуського району, де самотужки звів будинок. Розлучений, дітей не мав. Незадовго до загибелі втратив батька, мати перебувала в Італії на заробітках.

На Майдані

Вперше приїхав на Майдан на початку лютого. Після повернення зустрівся з членом Комітету опору диктатурі в Калуші Ігорем Очкуром.

Вдруге поїхав разом з друзями 18 лютого ввечері автобусом з Івано-Франківська, не попередивши нікого з рідних та близьких. Запізнювався на автобус, який вирушав до Києва, тому виїжджав з дому на таксі. Був весь час на передовій. Загинув одним з перших під час контратаки на вул. Інститутській від чотирьох вогнепальних поранень, які пошкодили легеню, нирку та аорту. 20 лютого близько 17:00 надійшла офіційна інформація з Київської міської клінічної лікарні № 17 про те, що Ігор помер.

Вшанування пам'яті

Дошка у Чернівцях

22 лютого 2014 року в Калуші в ПК «Мінерал» до ранку 23 лютого проходила громадянська панахида за загиблим на Майдані Ігорем Дмитрівим. Вдень тіло Ігоря перевезли для прощання з Калуша до рідного дому в с. Копанки. 24 лютого в Калуші відбувся похорон.

25 лютого 2014 року Ігору Дмитріву було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Калуш» (посмертно)^[1].

28 лютого 2014 року, на 9 день від загибелі, в церкві святого Архистратига Михаїла Калуського деканату УГКЦ відбулось вшанування пам'яті Ігоря Дмитріва.

17 квітня 2014 року у Калуші на будинку, де народився та виріс Ігор Дмитрів, відкрили меморіальну дошку.^[2]

21 листопада 2016 року на фасаді корпусу Чернівецького юридичного інституту Одеської національної юридичної академії встановили меморіальну дошку полеглому випускнику Ігорю Дмитріву^[3].

Нагороди

• 21 листопада 2014 присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності^[4].
• Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)^[5]

Див. також

• Список загиблих учасників Євромайдану