Дмитрієва Анна Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дмитрієва.

Анна Володимирівна Дмитрієва (16 грудня 1940(19401216) або 10 грудня 1940(19401210), Москва — 24 червня 2024, там само) — радянська тенісистка, радянська і російська спортивна журналістка, коментаторка. Лауреатка премії «Золотий мікрофон» в номінації «Найкращий спортивний коментатор». Заслужений працівник культури Російської Федерації (2007). Заслужений майстер спорту СРСР, 18-кратна чемпіонка СРСР в одиночному, жіночому парному і змішаному парному розрядах.

Громадянство	СРСР[1]  Росія
Дата народження	10 грудня 1940(1940-12-10)
Місце народження	Москва, СРСР[1]
Дата смерті	24 червня 2024(2024-06-24) (83 роки)
Місце смерті	Москва, Росія
Місце поховання	Новодівичий цвинтар
Початок кар'єри	1956
Завершення кар'єри	1973
Одиночний розряд
Титулів	12 ITF
Мейджори
Ролан Гаррос	4-раунд (1967)
Вімблдон	4-раунд (1960)
США	4-раунд (1962)
Парний розряд
Титулів	13 ITF
Мейджори
Ролан Гаррос	чвертьфінал (1968)
Вімблдон	півфінал (1963)

Походження

Донька головного художника МХАТу Володимира Володимировича Дмитрієва та актриси Марини Пастухової-Дмитрієвої. Хрещена мати — Ольга Кніппер-Чехова^[2]. Батько помер, коли Ані було сім років^[3]. Мати вдруге одружилася з композитором Кирилом Молчановим. У шлюбі народився син Володимир (1950), майбутній відомий телеведучий.

Народилася рівно через 9 місяців після смерті письменника Михайла Булгакова (10 березня → 10 грудня 1940 року). Тяжкохворий Булгаков незадовго до своєї смерті сказав матері Анни: «Ось помру, і моя душа переселиться в вашу дитину», хоча мати Анни тоді ще не була вагітна^[2].

Анна Дмитрієва росла серед театральної еліти. Була знайома з багатьма відомими письменниками — Олександром Солженіциним, Іраклієм Андроніковим, Корнієм Чуковським, Веніаміном Каверіним^[2]. Знала вдову Колчака Ганну Тімірьову. З другим чоловіком її познайомив перший чоловік^[4].

Спортивна кар'єра

У 1953 році, за порадою провідної радянської тенісистки 1930-х Ніни Теплякової, Аню віддали в тенісну секцію спорттовариства «Динамо». Її першими тренерками стали Ніна Миколаївна Лео^[5] і сама Теплякова. Незабаром вона стала чемпіонкою Москви серед юніорів в команді, а на наступний рік і в індивідуальному заліку.

З 16 років їй дозволили виступати у дорослих турнірах, і вже в 1956 році вона стає чемпіонкою Москви в жіночому парному і змішаному парному розрядах, а в 1957 році і в одиночному розряді.

У 1957 році вона виграла Всесоюзну спартакіаду школярів в парному розряді і отримує звання майстра спорту СРСР. Була комсомолкою^[6].

Після вступу СРСР у 1958 році в Міжнародну федерацію тенісу (ITF) Дмитрієву включають до складу першої радянської делегації на Вімблдонському турнірі, де вона доходить до фіналу змагань серед дівчат в одиночному розряді.

Надалі Анна Дмитрієва стає п'ятикратною чемпіонкою СРСР в одиночному розряді (1959, 1961—1964), дев'ятикратною в жіночому парному розряді і чотирикратної в змішаному парному розряді. Чотири рази (в 1959, 1961, 1962 і 1964) вона стає абсолютною чемпіонкою СРСР, стала першою у всіх трьох видах програми. Вона також багаторазова переможниця інших всесоюзних турнірів. З 1959 по 1972 рік Дмитрієва постійно входить в десятку найсильніших тенісисток СРСР.

Супроводжував Дмитрієву успіх і на міжнародних змаганнях. Вона ставала переможницею відкритих першостей Чехословаччини (1962, абсолютна чемпіонка), Угорщини (1962, одиночний і жіночий парний розряд), Уганди (1963, абсолютна першість), Скандинавії (1965, в парному розряді), Югославії (1966, одиночний розряд). На її рахунку перемоги в міжнародних турнірах в Лондоні (1963, в парах, на кортах клубу Queen's Club), Алжирі (1964), Каїрі (1965) і Олександрії (1968). Дмитрієва є абсолютною чемпіонкою Ігор країн, що розвиваються (GANEFO) 1963 року в Джакарті.

Досить успішно вона виступала і на найпрестижніших міжнародних турнірах. У 1960 і 1967 роках вона дійшла до чвертьфіналу турніру Вімблдону в парах, а в 1963 році вони з Джуді Тегарт поступилися тільки в півфіналі майбутнім переможницям турніру Буено і Гард^[7]. В одиночному розряді її кращим досягненням став вихід в 1/8 фіналу в 1960 році^[8], а в 1965 році вона перемогла на турнірі Wimbledon Plate, в якому традиційно беруть участь гравці, які вибули з боротьби в основній сітці турніру Вімблдону в першому і другому колі. У 1967 році в парі з Олександром Метревелі вона провела у чвертьфіналі найдовший в історії турніру матч в змішаному парному розряді проти Марії Буено і Кена Флетчера, що завершився з рахунком 8-6, 5-7, 14-16. У 1968 році вона дійшла до чвертьфіналу чемпіонату Франції в парі з Галиною Бакшєєвою^[9] ; за рік до цього в одиночному розряді її зупинила в 1/8 фіналу майбутня чемпіонка Франсуаза Дюрр^[10], а в змішаному парному розряді з Олександром Метревелі вони дійшли до півфіналу. У чемпіонаті США (згодом Відкритий чемпіонат США) 1962 вона вийшла в четверте коло, де також програла майбутній чемпіонці Маргарет Сміт^[11]. У 1968 році вона провела п'ять ігор за збірну СРСР в Кубку Федерації, здобувши три перемоги й потім двічі програвши у чвертьфінальному матчі зі збірною Великої Британії^[12].

У 1964 році Анні Дмитрієвій, в той момент займала третю сходинку в списку найсильніших тенісисток Європи, було присвоєно звання заслуженого майстра спорту СРСР. Після закінчення активної тенісної кар'єри в 1969—1973 роках вона працює тренером в спорттовариства «Динамо». З 1986 по 1991 рік в Москві проводяться змагання на призи Анни Дмитрієвої^[13][14]. З 1997 року вона очолює Міжнародний лаун-тенісного клубу Росії (МЛТКР). У 2004 році вона була внесена до списків Залу російської тенісної слави.

У 1972 році в Москві в серії «Спорт і особистість» вийшла книга Анни Дмитрієвої «Грай в свою гру».

Кар'єра в журналістиці

Одночасно з участю в тенісних змаганнях Анна Дмитрієва вчилася на французькому відділенні філологічного факультету МДУ і закінчила його в 1966 році. Однак після закінчення спортивної кар'єри вона йде не в філологію, а в журналістику, з 1975 року працюючи в якості спортивної коментаторки. Стати спортивною коментаторкою їй побічно допоміг відомий журналіст Юрій Рост.^[4] За його порадою в Наприкінці 1974 року його пішла працювати в головну редакцію спортивних програм Держтелерадіо СРСР, яку в той час очолював Олександр Іваницький. У грудні 1975 року була ухвалена на посаду молодшої редакторки.^[15] Спочатку працювала тільки на радіо, пізніше — на ТВ. Перший прямий ефір провела в середині літа 1975 року народження, коментуючи матч чемпіонату СРСР з бадмінтону. У тому ж році зробила оглядову телевізійну передачу з великого тенісу. Це був перший матеріал на радянському телебаченні про Вімблдонський турнір. У 1976 році вже регулярно виступала як коментаторка, вела новини спорту в телевізійній програмі «Час». У 1989—1991 роках разом з Сергієм Ческідовим вела програму «Арена». Багато років працювала на Держтелерадіо СРСР, потім, з 1991 року, на російському телебаченні (ВГТРК, РТР), куди перейшла в складі ще частини колишніх співробітників ЦТ СРСР.^[16]

Пізніше, в 1993 році перейшла на роботу на телеканал НТВ.^[17] Була авторкою і ведучою програми «Теніс опівночі з Анною Дмитрієвої», а також беззмінною коментаторкою трансляцій тенісних турнірів на НТВ^[18] і «НТВ-Плюс». Кілька разів на позаштатній основі працювала коментаторкою на ТБ-6 (потім ТВС)^[19] і «Первом канале».^[20] З листопада 1996 по листопад 2004 року — заступниця керівника, художня керівниця каналу «НТВ-Плюс Спорт».^[21][22] З листопада 2004 по серпень 2010 очолювала дирекцію спортивних каналів ВАТ «НТВ-Плюс»^[23], змінивши на цій посаді померлого Олексія Буркова.

З листопада 2015 року працює тенісною коментаторкою в штаті телеканалу «Матч ТВ»^[24]. У травні 2016 року за власною ініціативою перейшла з «Матч ТВ» на телеканал Eurosport через майже повну відсутність в ефірі «Матчу» тенісних трансляцій^[25][26][27]. При цьому Дмитрієва продовжує числитися в штаті субхолдингу «Матч»^[28].

Анна Дмитрієва вела в 1995 — 1999 роках ексклюзивні репортажі з Вімблдонського турніру в парі з Олександром Метревелі^[29]. У 1997 році вона була удостоєна Російської національної премії «Золотий мікрофон» як найкращий спортивний коментатор російського телебачення. З 2004 року Дмитрієва є членом Академії російського телебачення^[23]. У 2008 році вона була нагороджена премією «Телегранд»^[30].

Нагороди та звання

• Заслужений працівник культури Російської Федерації (11 вересня 2007 року) — за заслуги в області культури, друку, телерадіомовлення і багаторічну плідну роботу^[31].
• Заслужений майстер спорту СРСР.

Родина

Перший чоловік Ганни Дмитрієвої — Михайло Толстой, онук письменника О. М. Толстого; другий чоловік — Дмитро Чуковський, онук письменника К. І. Чуковського^[3][32]. Онук Анни Дмитрієвої Андрій одружений з колишньою плавчинею, призеркою Олімпійських ігор Станіславою Комаровою.